Поняття та терміни

Тема 1. Стародавня історія України.

Історичні джерела - сукупність різноманітних обєктів, що були створені в процесі людської діяльності і  які відображають історичний процес.
Археологія - галузь історичної науки, що вивчає речові памятки від палеоліту до пізнього середньовіччя включно і реконструює за ними давню історію суспільства.
Археологічна культура - група споріднених археологічних памяток , які належать до одного часу , займають певну територію і віжзначаються місцевими особливостями.
Палеоліт - давній камяний вік, найдовший період людського суспільства, коли первісна людина виготовляла занряддя праці з каменю
Мезоліт - середній камяний вік, що був перехідним між палеолітом і неолітом.
Неоліт - новий камяний вік, що заступив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку, заключний період камяної доби. Перехід від привласнюючих форм господарства до відтворюючих.
Енеоліт  - (мідний вік) - перехідний етап від епохи каменю до епохи металів.
Трипільська культура - археологічна культура часів енеоліту , назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині.
Бронзовий вік-історичний період, котрий прийшов на заміну енеоліту- перхідному періоду. після камяної доби.
Ранній залізний вік- період історії людства , що прийшов на зміну бронзовому віку.
Колонізація -заселення території всередині країни, побудова поселень за межами своєї етнічної території.
Велике перселення народів - переміщення в ІV-   VІ ст. германських , словянських , тюркомовних та інших племен на території Римської імперії охопило й Українське Причорномор"я.

Тема 2.Виникнення та розквіт Київської Русі

Племінний союз - обєднання кількох племен , яке за певних умов ставало зародком державної організації.
Віче - народні збори, на яких приймають важливі рішення.
Князь - глава держави- князівства.
Язичництво - система первісних релігійних вірувань- , поглядів і обрядів.
Християнство - віра в триєдиного Бога - Бога Отця, його Сина та Святого Духа. Це вчення стало державною релігією в Римській імперії та спадкоємиці - Візантії. Звідси християнство поширювалося на терени Центральної Європи.
Полюддя - щорічний збір данини під час обїзду князем своїх володінь.

Тема 3. Київська Русь за часів роздробленості . Галицько- Волинська держава.

Роздробленість - послаблення й розпад держави, політичне піднесення окраїнних земель.
Боярська смута - період боротьби за владу у Галицько - Волинській державі після смерті Романа Мстиславича.

УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939—1945 рр.).

ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА (1941—1945 рр.)

Геноцид – знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами.

Голокост – планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки ІІ світової війни (6 млн. євреїв).

Колабораціонізм – співробітництво урядів або окремих осіб з окупантами.

Концентраційний табір – місце для ізоляції і утримання «небажаних елементів», переважно в нелюдських умовах, які оголошувалися воргами режиму.

Новий порядок – назва окупаційного режиму, встановленого гітлеровцями на загарбаних територіях.

Окупація – форма контролю агресорів над загарбаними територіями.

Остарбайтер – особа, яка була вивезена гітлеровцями зі східних окупованих територій під час ІІ світової війни на примусові роботи до Німеччини.

Табір смерті – територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей.

Гестапо – таємна поліція

Радянізація – це система заходів, спрямованих на установлення радянської влади, побудову соціалістичного суспільства за економічною та політичною моделлю СРСР у західноукраїнських землях.

Мобілізація – переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан.

Рух опору – антифашистський національно-визвольний рух у роки ІІ світової війнни проти німецьких, італійських і японських окупантів.

Депортація – вигнання, насильницьке переселення окремих осіб або цілих народів як засіб кримінального або адміністративного покарання.

Нацизм (націонал-соціалізм, гітлеризм) – політичний рух (з 1919 р.), ідеологія, державний режим у Німеччині, світоглядний напрям та ідеологія, що обґрунтовували право Німеччини на завоювання інших народів та панування над світом.

Фашизм –політична течія, яка характеризувалася людиноненависницькими теоріями шовінізму, расизму, нетерпимістю до інакодумства.

План «Барбаросса»– назва плану агресивної війни фашистської Німеччини проти СРСР. Був затверджений 18 грудня 1940 р. Основна стратегічна ідея- роз’єднання основних сил Червоної армії та розгром їх частинами. Політичне завдання – цілковита ліквідація СРСР, перетворення корінного населення на рабів.

Українська Повстанська Армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло в Україні у 1942-1951 рр. Першим командуючим УПА називають Д. Клячківського (К. Савура), останнім – Р. Шухевича.

Українська головна визвольна рада (УГВР) – підпільний орган, створений 1944 року з ініціативи представників частини українських політичних партій та організацій для керівництва українським національно-визвольним рухом. Президент УГВР – К.Осьмак, голова Генерального секретаріату – Р.Шухевич, члени – М.Лебідь, В.Мудрий, Ю.Липа, П.Федун, В.Кук. Після арешту у 1954 р. В.Кука припинила своє існування.

Український штаб партизанського руху (УШПР) – створений 30 травня 1942 р. постановою Ставки Верховного Головнокомандування СРСР. Підпорядковувався Центральному штабу партизанського руху, а в оперативному – Військовій раді Південно-західного напряму. Начальник УШПР –Т.Строкач.

Акт 30 червня 1941 р. – проголошення Українськими національними зборами в окупованому фашистами Львові відновлення української держави на чолі із Я.Стецьком. пізніше було організовано верховний державний орган – Українську Національну Раду, яку очолив К.Левицький. Відновлення держави благословив митрополит А.Шептицький. 15 вересня 1941 р. гестапо заарештувало С.Бандеру, Я.Стецька, а також близько 300 членів ОУН, з яких 15 було розстріляно.