Сценарії

2018-2019 н. р.

Прагнемо миру! 

 Мета: довести учням необхідність збереження миру в усьому світі, показати масштаб небезпеки війни й можливості в її запобіганні; підвести учнів до усвідомлення зовнішньої політики української держави в зміцненні миру на планеті; розкрити взаємозв’язок участі у відстоюванні миру й готовності до захисту рідної землі; розвивати вміння аналізувати події, факти, історичні явища; формувати в учнів відчуття приналежності до України – мирної нації, усвідомлення вартості людського життя; виховувати почуття патріотизму, ціннісного ставлення до всіх держав, особистої відповідальності за мир у всьому світі.

Хід уроку

Вчитель.

Дорогі діти! Ось і ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. Перший дзвінок знову зібрав нас у колі дружної шкільної родини. Святково й урочисто розпочався сьогодні для вас новий навчальний рік, адже це останній шкільний рік у стінах нашої школи. Але цей навчальний рік   буде дуже складним і насиченим : попереду ЗНО та вступ до ВНЗ, він буде насиченим і цікавим, він буде таким, що запам'ятається, він буде таким, яким ми всі разом його організуємо. Адже народ і філософи кажуть, що все в нашому житті залежить від нас самих, знаходиться в наших руках. Тому дійте, працюйте, творіть, насолоджуйтесь безтурботним життям, будьте здорові, будьте щасливі !!!

Тож вітаючи вас, уже одинадцятикласників, із початком навчального року, я щиро бажаю,вам міцного здоровя,   хай цей рік принесе  вам радість і хороші результати. У цьому допоможе усвідомлення високої мети, заради якої ви ходите в школу. Стати справжньою людиною, особистістю, — ось ваша головна ціль. До неї ви йдете не один рік, крок за кроком і на кожній вищій сходинці все більше усвідомлюєте у чому суть справді людського. І що цікаво: чим більше людина знає й розуміє, тим більше питань ставить перед нею життя, тим вищий ідеал особистості, тим вимогливіша вона до себе.

Перше вересня – це плани, сподівання, мрії, задуми на весь навчальний рік.  Тож перший урок – незвичайний, це урок державності, громадянськості, людяності, патріотизму і, я впевнена, що у світлі тих буремних подій, які відбуваються в нашій державі, ви не залишитеся байдужими до того, про що ми говоритимемо.

Наша зустріч присвячена тому, щоб учитися приймати один одного такими, які

ми є, вчитися розуміти один одного й жити мирно. Мир на планеті – надзвичайно актуальна тема в усі часи. І це не дивно. Адже будь-яка людина, що загляне всередину себе, у свою душу, у свій розум, підтвердить, що зберегти мир іноді нелегко навіть у собі, що вже казати про стосунки між людьми (навіть близькими), а тим більше між країнами .

(Звучить тихо легка музика).

Сядьте зручніше й заплющіть очі. Зробіть два глибоких вдихи й видихи. Уявіть, що над вами висить золота зірка. Це – ваша зірка. Вона піклується, щоб ви були щасливими. Відчуйте її тепло. Уявіть, що ви теж випускаєте промінці ясного світла й це світло йде до всіх дітей у класі. Тепер надішліть своє світло людям, яких немає в цій кімнаті: батькам, знайомим, друзям. Попрощайтеся з зіркою та розплющіть очі.

Епіграфом нашого уроку будуть слова Миколи Тихонова: «У кожного, ким би він не був, чим би він не займався, є один борг, який потребує самовідданого й вірного служіння: захищати мир».

·         Як ви розумієте вислів М.Тихонова?

Світ знає величезну кількість війн, кожна з них повинна була б служити нагадуванням для всіх про те, що найжорстокіша ціна за них – це життя людей і мирне небо над головою. Здавалося б, уроки долі треба запам’ятовувати, але, як свідчить історія, люди повторюють свої помилки знову і знову. За підрахунками істориків упродовж останніх 6 тисяч років мирними, тобто без воєн, були лише 292 роки.

Що б не сталося, які проблеми б не виникли, усе можна вирішити мирним шляхом. Слід пам’ятати, що завжди є вихід. Іноді він може бути зовсім несподіваним. Слід виробляти вміння шукати нестандартні рішення.

Нас, покоління ХХI століття, хвилює майбутнє планети. Ми прагнемо миру та мріємо, щоб не було вбивств, щоб не гриміли постріли, не лилася кров.

  Як ви можете пояснити, що таке мир?

Орієнтовні відповіді:

Мир – це життя, щастя, радість, чисте небо над головою.

Мир – це впевненість у завтрашньому дні, у своєму майбутньому.

Мир – це можливість спокійно вчитися, працювати, любити й поважати одне одного.

Мир – це свято усіх людей, свято всіх дітей. Без миру немає дитинства, немає майбутнього.

Аби розібратися в проблемах миру  , звернімося до глосарія.

Робота з глосарієм.

Глоса́рій (лат. Glōssarium – «словник глос ») – словник до тексту, що пояснює маловідомі або застарілі слова, неологізми чи, як мінімум, незвичайні.

За глосарієм мир – це:

1.     Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода;

2.     Відсутність збройної боротьби між двома або кількома народами, державами;

3.     Угода сторін, що воюють між собою, про припинення воєнних дій; мирний договір.

4.     Спокій, тиша. 

Є ще одне цікаве пояснення походження слова «мир». Для цього звернемося до старослов'янської абетки, у якій кожна буква-слово містить смислове ядро. Подивімося, з яких букв-слів складено слово «мир», щоб краще зрозуміти його значення.

Отже,
М – мислите – дуже важлива буква-слово, що означає «думати», «міркувати», «мислити».
И – іже – буква, зміст якої можна виразити словами «якщо» і «коли». Також використовувалась у значенні сполучника «і».

Р – рци – це давньослов'янська буква, яку ми знаємо сьогодні як букву Р: «говори, прорікай, читай уголос».

Як бачимо, «думки й мова» – два ключі до розшифрування поняття «мир». А враховуючи той факт, що стародавні слов'яни бачили послання в кожному слові, то й ми можемо скласти такі фрази: «Духовно мисліть і мовте», або «Думайте, коли говорите». Отже, мир починається в думках кожної людини.. 

(Вірш читає учениця)   Мир на землі

Мир на землі — це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ,

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

Мир на землі — це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на землі — це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

Мир на землі — це дім, і мама, й тато,

Й любові стільки — просто через край!

Це та земля, де щастя є багато

І в кожній хаті — хліба коровай.

Це та земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар — щастя і любов.

Війна – це страшне зло на Землі. Одного слова достатньо, щоб вона почалася й забрала мільйони життів із собою. Багато залежить від влади, від її витримки, терпіння й мудрості. Багато залежить і від нас. Наприклад, ви провчилися 10 років в одному класі, ви навчилися спілкуватися й дружити один з одним, навчилися приймати однокласників такими, які вони є. Давайте й цього року ми будемо жити мирно, за законами добра й справедливості. Це буде наш невеличкий внесок у справу підтримання миру.

 Мир на всій землі – вічна мрія людства. Вона виникає в кожного нового покоління. Однак війни на планеті не вщухають майже ніколи. То в одному кінці землі, то в іншому спалахує страшне полум'я, і тоді знову гинуть люди, ллється кров, плачуть матері й діти. На жаль, людське бажання вирішувати соціальні, політичні, національні суперечки лише з позиції сили лежить в основі багатьох проблем світу. Війна – смертельно небезпечна хвороба, якою заражені всі покоління.

Наприклад:

Стародавній світ – троянська війна – після викрадення Єлени алейці розпочали війну з троянцями, щоб повернути дружину своєму царю.

Середньовіччя – війни виникали на релігійній основі. Хрестові походи забрали життя сотень тисяч людей.

Друга світова війна – Гітлер вважав арійську расу кращою за інші. Основний план Гітлера полягав у тому, щоб встановити панування над усім світом, перетворивши населення інших країн на рабів. Для світу це стало трагедією й призвело до смерті десятки мільйонів людей.

Велике щастя, що ви не бачили страхіть війни, але саме на вас лежить велика відповідальність: зберегти мир!  

 Для більшості людей планети Земля мир – це повсякденна реальність. На наших вулицях безпечно, ми ходимо до школи. Та чи всі живуть добре й щасливо? Для багатьох людей у сучасному світі спокійне життя – це лише казкова мрія. І щоб хоч на короткий час втілити її в життя й припинити кровопролиття, був заснований День Миру. Це спроба донести до людства думку про важливість миру в усьому світі.

- Чи знаєте ви, коли святкують День Миру?

- Яка, на вашу думку, мета проведення такого дня?

- А хто з вас знає офіційну назву цього Дня? («День глобального припинення вогню й відмови від насильства»)

За ініціативою Генеральної Асамблеї ООН цей день з 1982 року є Днем всесвітньої відмови від насильства й вогню. З тих пір свято, яке з 2002 року відзначається 21 вересня, залучило мільйони людей, охопивши багато країн і регіонів.

     Цього дня ООН закликає всі країни зупинити військові дії і хоча б на 24 години припинити проливати кров  Тільки мирні переговори й вирішення наявних проблем шляхом діалогу та компромісних рішень можуть дати дійсно відчутні результати й користь для всього людства.

У рамках святкування Міжнародного Дня Миру проходять заходи, мета яких – привернення уваги до проблеми миру й ефективних способів його досягнення. Невід’ємною процедурою початку свята служить символічний звук Дзвону миру. Цей дзвін був відлитий із монет, які зібрали діти з 60 країн світу. Японія подарувала його ООН 1954 року. На ньому напис: «Хай живе мир у всьому світі». Дзвін помістили в мальовниче місце в саду західного дворика, розташованого поряд із Секретаріатом ООН. Варто зазначити, що голос дзвону лунає всього двічі на рік. Перший раз його можна почути навесні, у день весняного рівнодення, вдруге – з нагоди святкування Міжнародного Дня Миру.

Щорічно 21 вересня День миру відзначають і в Україні. Таким чином наша держава підтримує рішення Генеральної Асамблеї ООН і підтверджує відданість країни ідеалам миру.

·         Що ви знаєте про емблему миру?

Голуба з оливковою гілкою в дзьобі стали використовувати в ролі символу після того, як Пабло Пікассо 1949 року намалював картину «Голуб миру». За Біблією, Ной випустив голуба, щоб дізнатися, чи зійшла вода з землі. Птах повернувся з оливковою гілочкою в дзьобі. Це був знак приходу миру й оновлення життя.

Ще одним символом миру є паперовий журавель. З’явився він завдяки маленькій дівчинці. 6 серпня 1945 року за наказом президента США Трумена було скинуто ядерну бомбу на японське місто Хіросіму. Цим Америка продемонструвала світові нову зброю. Та ніхто не подумав про наслідки її застосування. Неподалік Хіросіми жила дворічна дівчинка Сасаки Садако. Через 10 років вона захворіла на лейкемію. Це було наслідком ядерного вибуху. Щоб додати дівчинці сили для одужання, лікар сказав, що вона має зробити тисячу білих паперових журавлів і тоді хвороба відступить, бо цей птах священний і живе дуже довго. Сасаки повірила. І в її палаті почали з’являтися білі фігурки. Хвороба прогресувала, тому однокласники вирішили їй допомогти. Вони самі виготовляли журавликів і залучали до цього своїх друзів. Незабаром звістка про них розійшлася по всьому світу. У Японію звідусіль летіли білі журавлики. Усі хотіли допомогти дівчинці. Журавлина зграя давно переросла тисячу, але, на жаль, не змогла перемогти страшну хворобу. Сасаки Садако померла. Японські школярі та їх батьки в пам’ять про загиблих від ядерної зброї зібрали кошти й створили Парк Миру. Там встановили статую Садако, яка тримає журавлика в руках. Вона є символом неприйняття ядерної війни, протесту проти неї.

Набирає обертів третє тисячоліття. Прогрес невблаганно рухається вперед. Техніка прийшла на службу людині. Здавалося б, життя має стати спокійнішим. Але ми все частіше чуємо слова: біженець, жертва насильства, теракт… У сьогоднішньому суспільстві відбувається активний ріст екстремізму, агресивності, розширення зон конфліктів.

Мирне небо над головою… Раніше, у часи мого дитинства, ця фраза була обов’язковою в привітаннях, разом із побажаннями щастя та здоров’я. Я тоді не до кінця розуміла цей вислів. Мирне небо здавалося настільки звичним, що його побажання були наче побажання повітря.  Для нас, українців, мир – це була повсякденна реальність. На вулицях нашої неньки-України було спокійно, всі діти ходили до школи, посміхалися.

 І ось… На Україну напав ворог. Наша держава не готувалася до війни. Ми – мирні люди. Але десятки тисяч людей за покликом серця взяли зброю в руки і стали на захист рідної землі. Нам, українцям, зараз, як ніколи, потрібно усіма силами боротися за мир, щоб завжди світило тепле, ясне сонечко, щоб небо було завжди чисте та голубе, щоб завжди були посмішки на обличчях у людей. Хочеться вам прочитати один шкільний твір дитини з Мар′їнки:

«… На жаль трагедія під назвою «війна» не оминула і нашу державу. Збройний конфлікт і до сих пір триває у нас на Сході України.Чотири роки я та мої однолітки живемо і навчаємося « під прицілом». Ніхто на мирних територіях не зрозуміє, як це щодня йти до школи через зруйновані будівлі, або під час уроку за сигналом спускатися до сховища, як лягати спати, не знаючи, чи настане завтра.У мене є лише одна заповітна мрія – прокинутися вранці і почути жадану фразу: «Війна в Україні закінчилася».

Як боляче читати такі рядки! Коли діти мріють не про морозиво чи телефон, не про подорож на море чи в гори, а про спокійне мирне щасливе дитинство!

Бесіда з учнями.

 - Що таке подвиг? (відповіді учнів). Подвиг – доблесна, важлива для багатьох людей дія; героїчний вчинок, здійснений в скрутних умовах.

·         Що таке героїзм? (відповіді учнів). Героїзм – найвище виявлення самовідданості й мужності під час здійснення видатних за своїм значенням дій. - Кого можна вважати справжнім патріотом? (відповіді учнів).

·         - Хто ж такий герой?(людина яка здійснила подвиг)

Ще недавно ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних із війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще недавно ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в   із того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

  Кожного дня, щохвилини заради нас жертвують своїм життям українські захисники - військові Збройних Сил України, учасники добровольчих батальйонів. Безмежна вдячність від усіх нас Захисникам України!

Коли звістка про воєнні події дійшла до нашого села, то шестеро наших односельчан добровільно пішли захищати мирне життя українців. 25 наших земляків на сьогоднішній день були учасниками АТО.

Сьогодні у нас в гостях учасник бойових дій АТО на сході України, наш земляк, колишній учнь –випускник  школи.Левченко Олександр Петрович.

Запрошуємо вас до слова

Учитель. Щиро вдячні вам за цікаві та повчальні розповіді. Бажаємо міцного здоров’я, щастя, успіхів. Висловлюємо щиру подяку від усього учнівського та педагогічного колективів за вашу мужність, відвагу й любов до рідної землі. Саме ці якості ви проявили, захищаючи від ворога наші домівки, спокій

Учениця.

 Дякую вам, солдати! Ви - герої! Ви ті, що не злякалися вогню! Ви дім покинули й узяли в руки зброю, Пішли за рідну неньку на війну.. Дякую вам, солдати! Ви - герої! Ви мужні і хоробрі! Ви - бійці! Ви не злякалися ні болю, ані крові, Ви до останнього за мир на всій землі! Дякую вам, солдати! Ви - герої! Хоч біль і смуток заховавсь у вас в очах. Вся Україна простягне до вас долоні, Наша любов не тільки на словах! Дякую вам, солдати! Ви - герої! Хай знає світ, що вас не покорить! Ви до останнього на клятім полі бою! Дякую вам, солдати! Лиш живіть...

Учитель. І слава Богу, що всі, хто був учасниками АТО, повернулися до рідних домівок, що дружини зустріли своїх чоловіків, діти - батьків, матері - синів, що сльози на очах у них - тільки від радос

  Пам'яті загиблих у всіх війнах і міжнаціональних конфліктах, тих, хто страждає від несправедливості й авторитарності, дітям і дорослим присвячено Молитву Миру.

На фоні музики хлопці та дівчата із запаленими свічками читають Молитву.

Усі слухають стоячи.

 Веди лише від Смерті до Життя,

Від Брехні до Правди.

Веди лише від Розпачу до Надії,

Від Страху до Безпеки,

Веди лише від Ненависті до Любові,

Від Війни до Миру.

Нехай Мир заповнить наші серця,

Наш світ, наш Всесвіт!

Творча робота «Дерево миру і злагоди»

Що необхідно для того щоб був мир на планеті? Відповідь запишіть на листочках. (діти на дерево вивішують листочки зі словами: мир, любов, дружба, злагода, доброта, чесність, взаєморозуміння милосердя щастя правдивість та ін.)

  «Для чого нам потрібен мир?»: 

Нам мир потрібен – для життя!

v     Нам мир потрібен – для здійснення мрій! 

v     Нам мир потрібен – для радості!

v      Нам мир потрібен – для щастя!

v       Нам мир потрібен – для навчання!

v       Нам мир потрібен – для того, щоб підкорять нові галактики!

v       Нам мир потрібен – для любові, злагоди і щастя!v

Учитель.

Сьогодні ми проведемо акцію «Голуб миру». Ми почепимо на карті України ваших голубів, які, я вірю, принесуть нарешті мир та спокій нашій Батьківщині, припинять кровопролиття та страждання тисячі українців. Нехай ці голубки повернуть додому батьків, синів, чоловіків та братів, щоб спокій запанував у душах та серцях людей. Я знаю, так воно і буде, тому що якщо багато людей чогось одного бажають, то їх мрії неодмінно стають реальністю.

Діти чіпляють голубів миру.

Голубко біла, ти лети у світ,

Хай буде мир у небі голубому.

Бо голуб миру, кажуть з давніх літ,

Приносить радість родові людському.

 Бо що ж дорожче в світі є за мир?

Та й за життя — ціннішого немає.

Коли піснями сповнений ефір,

Сміються діти і душа співає.

 Коли панує щастя і любов,

Танцює понад квітами комашка,

У світі мир — основа із основ,

І символ миру — білосніжна пташка.

Учитель.

 А зараз запалимо свічки і візьмемось за руки, хай кожен загадає бажання і загасимо свічки на цьому красивому витворі .

Ми візьмемось за руки щасливо,

Дружно всі,

Щоб квітла Україна,

Щоб мир був на землі

( торт і свічки)

 Я голосую за мир, за щастя у кожному домі,

Я голосую за мир, за мир на землі колисковій.

Я голосую за мир, хай буде завжди він і всюди,

Я голосую за мир, хай будуть щасливими люди.

Хай діти здорові ростуть у мирній щасливій країні,

Хай буде в них світле життя, бо мир треба кожній дитині.

Я голосую за мир, за мир на моїй Батьківщині.

Я голосую за мир на рідній моїй Україні.

Хай в світі не буде незгод, ні бід, ні печалі, ні смутку,

Хай мир людям буде завжди, до миру єднаймося, люди!

Єднаймось до миру усі, учімось любити й прощати,

Хай кожен наш прожитий день буде схожий на маленьке свято.

Я голосую за мир, хай буде завжди він і всюди,

Бо як буде мир на землі, то будуть щасливими люди.

Звучить пісня Н. Май «Хай буде мир»

  



 Схилімо голови в скорботі…

Присвячується жертвам Голодомору 1932-1933рр.

Мета. Поглибити знання учнів, присутніх про роки голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, розвивати вміння грамотно висловлювати свої думки, використовувати різні документи, готуючись до розповіді, виступати у ролі актора, виховувати повагу до історичного минулого свого народу, який вистояв і проніс свої традиції через різні випробування.

Обладнання. Приміщення оформлене стендами, що засвідчують голодомор на Україні в 1932 - 1933років. Малюнки та надписи. Підвищення, на якому встановлена свічка, калина, барвінок, половина чорного хліба, колоски обв’язані чорною стрічкою. Книжкова виставка. На сцені чорні цифри1932 - 1933р. Над сценою надпис на стрічці «Схилімо голови в скорботі». Збоку прапор та тризуб з чорною стрічкою.

Звучить мелодія

Ведуча: Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947років. Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.

 Учень : То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав’язали.

Сліпу пустили старцювати…

Учень : То був такий державний злочин –

Здригнулась навіть мертва Кафа,

Мерцями всіялося поле,

Ні хрестика і ні могили –

То був такий навмисний голод…

Ведуча I: Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор 1932 - 33років.

Ведуча II: Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під більшовицькою владою.

Ведуча I: Пам’ять про тих, хто не дожив,

Ведуча II: Пам’ять про тих, хто недолюбив,

Ведуча I: Пам’ять про живих і ненароджених.

Ведуча II: Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.

Ведуча I: Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.

Ведуча II: Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.

Ведуча I: Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забував!

Ведуча II: Ніхто не має права про це забути!

Ведуча I: Схилімо голови в скорботі перед невинно убієнними.

Ведуча II: Пом’янемо хвилиною мовчання великомучеників нашої історії.

Ведуча: Запалимо свічки і хвилиною мовчання вшануємо пам'ять жертв сталінського голодомору.

Ведучий: Хай хвилина вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі і чистої совісті.

Ведуча: Хай у кожному місті і селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.

Ведучий: Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання. Хай подібне не повториться ніколи.

(Хвилина мовчання).

Звучать скорботні дзвони,  , всі стоять із запаленими свічками

Ведуча II: Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Ведуча I: Пекло, створене в У раїні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії.

Ведуча II: Людиноненависницький комуністичний режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати «комунізм» – квітуче життя для можновладців – на кістках мільйонів.

Учень: Вселився голод до сільської хати

Домашня живність впала без кормів.

Запрацювали день і ніч пілати,

І день і ніч вівтар журби горів. 

Учень: Це остання хлібина, остання…

Очі горем налиті вщерть,

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання.

Після неї – голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломинку,

Пильно дивиться дітвора.

- Тату, їжте ось цю шкуринку.

Майте жалю до нас краплинку –

Умирати вже вам пора…

Взяв шкуринку дідусь і плаче.

І стареча рука тремтить…

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче.

Б’ється рівно і хоче жить…

Стали кожному крихти в горлі.

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою – клекіт орлій.

А на вигоні – трупи чорні,

Там, де Саваном сніг білів…

Ведуча I: Законом від 7 серпня 1932року заборонялося збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений «карається не нижче п’ятьох років ув’язнення в далеких таборах з конфіскацією майна, аж до найвищої міри покарання (розстрілу)».

 Ведуча I: Тільки сліпий міг не побачити трагедію українського народу. І виявляється такі сліпі були. Ці сліпі свідомо дезорієнтували з відома радянського керівництва, світову громадськість, що в Україні ніякого голоду не було й немає. І це в той час, коли в Україні помирало щодня 25 тисяч людей, щогодини – 1000 чоловік, щохвилини – 17 чоловік.

Ведуча II: З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки й жінки працездатного віку, часто-густо вмирали цілими родинами. Малеча бродила і повзала у пошуках чогось їстівного. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще й живих, звозили, скидали у ями і закопували.

Ведуча I: Голод охопив усю Україну, та голодне лихоліття найбільше вразило дітей Третина всіх померлих від голоду – діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних 100-300 г хліба на працюючого.

Ведуча II: Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, батьки, спасаючи життя, залишали своїх дітей на вокзалах, лікарнях, у містах, надіючись, що діти попадуть в дитячий будинок чи лікарню і таким чином – виживуть.

Учень: В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх,

І п’ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить – та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора –

Сьогодні ворогом настав!

Учень: Голодний рік. Жорстокий світе,

Дай хоч надію для живих.

Весна. І сонце ловлять діти

Що дзвінко скапує із стріх.

Ведуча I: Весна…А над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а обличчя майже немає, самі зуби зверху.

Ведуча II: Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед, скільки сидить – стільки гойдається, і безконечно одна пісня на півголосом: їсти, їсти, їсти…Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…

Ведуча I: Щоб не дивитись на муки своїх дітей, матері прискорювали сумний кінець.

Ведуча II: Натопивши маковинням хату, закрила комин мати. І на ранок усі діти мертві.

Ведуча I: Та найстрашніше було інше. Були такі, що збожеволівши від голоду, різали та варили трупи, вбивали власних дітей та варили їх. Голод забрав від 7 до 10 мільйонів людей.

Учень: І люди біднії в селі;

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах

Та й мруть…

Сумують комини без диму,

А за городами, за тином,

Могили чорнії ростуть.

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини;

Дні минають,

Минають місяці, – село

Навік замовкло, оніміло

І кропивою поросло…

Ведуча I: Тут постає ряд запитань: Чому виник страшний голод? Чи не можна було його уникнути? Адже дані свідчать, що в деякі роки врожаї були меншими, і набагато, ніж у 1932-1933роках.

Ведуча II: Та відповіді на поставлені питання жорстокі, але прості: Голод був заздалегідь спланований державою в особі Й.Сталіна та його вірних «однодумців». Це був акт геноциду проти українсько народу.

Учень: Подібного звірства, людської біди

На білому світі, мабуть, не знайти,

Як зірваний колос, полягли вони.

А їм лиш хотілось діждатись весни…

Діждатися хліба – щасливу ту мить,

І там, серед поля, навіки спочить.

Пісня «Боже, Україну збережи»/

Ведуча I: Сьогодні, дякувати Богу і натрудженим рукам ми маємо святий хліб щодня, адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу. На нашому столі присутній і хліб і зерно. Зерно - як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того, щоб причаститися ним, як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…

Ведуча II: Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору.

Молитва

Ведуча I Прости, небо! Прости, земле!
Простіть, зорі! Прости, народе Божий!
Всі сили земні і небесні, простіть
Муку і божевілля мого народу!
Ту моторошну дику ніч, усі жахи,
Не бачені від сотворення світу, простіть
Усіх нас грішних, прости,
Ведуча II Що мовчали, за упокій твій молебнів
не справляли, поминальних свічок
не світили, обідів за тебе не робили.
Прости ж нас , роде наш замордований,
лише сирою землею зігрітий.
Царство небесне вам,
душі убієнні!

Ведуча I Ось уже 85 років щемить, тужить зранене серце, котиться пекуча сльоза скорботи у роз'ятрене тіло матері-України Мільйони померлих голодною смертю, висланих і розчавлених більшовицькою владою дивляться з минулого в сьогодення: „ Будьте пильними! Пам’ятайте про наші гіркі уроки!”

Ведуча II  : Не буває чужого горя і чужої біди. Живемо ми на одній землі, під одним небом і під одним сонцем. Нехай же ніколи не доведеться нам пережити подібне.

Ведуча I  Життя людське ― найсокровенніший дар Божий, і кожне ― дорожче над усі цінності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам’яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди.

Ведуча II   Ніколи не пізно... Покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників з тридцять третього, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до наших сердець й розуму, хочуть сказати пекуче слово правди.

Ведуча I І тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну путь своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш славний народ, гідний прекрасної долі.

Ведуча II     На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 24 листопада з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».

Ведуча I:  . В цей день ми засвітимо свічки і поставимо на підвіконня так, щоб їх було видно знадвору. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів. Серед них були такі діти , як і ви.

Учень Запалимо свічку у кожній оселі

На пам'ять на вічну про дні невеселі...

Про голод, що вдерся у кожну хатину.

І нищила смерть ця старого й дитину...

І падали в гаю знесилені люди...

Й здавалося, краю страхіттям не буде!

Худесенькі діти жують лободу...

Важко уявити картину оту!

Годину трагічну вшануємо нині:

Запалимо свічку у кожній родині...

Хай палає свіча... Хай палає.

Поєднає нас вона в цей час.

Хай сьогодні спогади лунають.

Пам'ять чиста, світла і велична,

Пісня й слово хай єднає нас.

Ведуча: Ми повинні знати правду минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого майбутнього.

Ведучий: Україна пам’ятає!

Ведуча: Світ визнає!

Сценарій  тематичного зібрання, присвяченого пам’яті жертв Бабиного Яру

  Ведучий
Українська та світова спільнота у вересні 2018 року відзначає 78 річницю початку подій у Бабиному Ярі, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей. Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, було знищено більше 30 тис. євреїв. Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було знищено близько 100000 осіб.

Ведучий Злочини в Бабиному Яру пере­вершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія мину­лої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир.

Ведучий Вам,полеглим не на полі бою і не зі зброєю в руках,
вам позбавленим можливості захищати і захищатися,  вам,загиблим безвинно і безглуздо.
Ведучий Вашим книгам, які ви не встигли написати, Вашим симфоніям, які не встигли пролунати,   Вашим відкриттям, які ви не встигли зробити,

Ведучий Вашим нерозкритим талантам і здібностям,

         Вашій нерозтраченій любові і нездійсненим мріям,

         Вашим життям, які ви не встигли прожити –

         Ми присвячуємо цей захід.

Ведучий В сирій землі присипані, не в гробі,
Всі впереміш, без будь-яких познак,
Тут, може, вбиті в матерній утробі
Нові Ейнштейн, Спіноза, Пастернак.
Цвіт найдорожчий страдниці Вкраїни
Разом з євреями отут упав.

Ведучий Бабиним Яром називали кручі на околицях міста. Одні казали, що тут колись правив воєвода Бабій, тому за його прізвищем назвали яр; інші стверджували, що до 1917 року там стояв маєток поміщика на прізвисько Баба; треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжина ярів досягала 3,5 кілометра. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів.
  Ведучий Фашистський єфрейтор, поглянувши п'яно,

           З розгону ударив прикладом щосили,—

           І клавіші злякано заголосили.

Чи чуєте, друзі, ви зойк фортеп'яно

          У Києві дальнім? Крізь ніч і пожари

          До нас долітає і зве неустанно —

            До кари, до лютої кари!

Ведучий Смерть і насильство приніс німецький «новий порядок». Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цига­ни,— їх знищили вже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. 28 вересня в місті з'явились оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук'янівського цвинтаря. Багато хто здогадувався, що Бабин Яр — це смерть.  29 вересня 1941 року десятки       тисяч киян вирушили у свою останню путь.

Ведучий Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не поверну­лися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня по 2 жовтня 1941 року.

 Ведучий Звичайний яр, брудний і неохайний,

          Тремтливі віти двох блідих осик.

           Ні, це не тиша... Незгасимий крик.

           Блищить на мокрій ткані крутоярів

          Розбите скло старечих окулярів

          І дотліває кинутий набік

          Скривлений дитячий черевик.

          Могильний вітер з тих ярів повіяв,

          Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.

          Дивися Київ, гнівнолиций Київ,

          Як полум'ям метався Бабин Яр.

          За пломінь цей не може буть покути.

          За погар цей нема ще міри мсти.

          Будь проклят той, хто зважиться забути!

          Будь проклят той, хто скаже нам: прости!
Ведучий Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених;  євреїв та циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів, заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв.
Ведучий У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч чоловік. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва,  наводилася оцінка близько 100 тисяч чоловік.

Ведучий 19 вересня 1941 року після важких оборонних боїв Червона армія залишила Київ. У місто ввірвалися фашистські полчища. З перших днів окупації гітлерівці встановили в Києві «новий порядок». Розстріли й катування не припинялися ні вдень, ні вночі: на шибеницях гойдалися тіла закатованих, на вулицях лежали посинілі тіла жінок  і дітей.

Ведучий 24 вересня на Хрещатику силами НКВС були підірвані будинки, в яких розташувалися представники окупаційної адміністрації. Вибухи і пожежі тривали й у наступні дні, було знищено близько 940 великих житлових і адміністративних будівель. Нацисти використали це як привід для знищення єврейського населення. Наприкінці вересня 1941 р. Зондер команда захопила дев'ять провідних єврейських рабинів м. Києва і наказала їм виголосити відозву: «Після санобробки всі євреї і їх діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця».

Ведучий 28 вересня німецька  комендатура  розклеїла  по місту  наказ  німецькою та українською  мовами,  в якому говорилося: «Всі жиди міста Києва і його околиць повинні  з'явитися  в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на перехрестя Мельниківської і Дегтярівської вулиць. Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг і білизну. Хто з жидів не виконає цього наказу  буде розстріляний».

Ведучий 29 числа вбік Лук’янівки рушили тисячі киян. Вони йшли, навантажені речами, з торбинками в руках з валізами, з вузликами. Несли грудних дітей, трішки старших вели за руки, котили перед собою коляски з немічними старими. Людський потік рухався до перетину вулиць Мельникова і Пугачова. Тут людей зустрічали автоматники і назад вже нікого не відпускали. Більшість тих, що прийшли, становили жінки, діти і люди похилого віку, крім євреїв були представники інших національностей з інтернаціональних сімей. В кінці вулиці було влаштовано пропускний пункт, за яким з боку була прихована канцелярія. По черзі за пропускний пункт відводили 30-40 чоловік, де у них відбирали речі і примушували роздягатися. Потім поліцаї за допомогою палиць заганяли людей в проходи в насипу на краю яру глибиною 20-25 метрів.На протилежному боцізнаходився кулеметник. Постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали  землею. З самого Бабиного Яру врятувалося всього  кілька чоловік.

Ведучий Більшість людей не могла повірити, що їх розстріляють. Навіть тоді, коли їх проганяли через стрій, навіть тоді, коли їх били регочучі  фашисти. Вбити таку кількість людей? Навіщо?  Яка сила, яка міра злоби може довести людей, до звірячої розправи? Адже жоден звір, навіть найлютіший, не знущається зі своєїжертви так, як людина з людини... Звір хоче їсти, захистити своє дитинча, садизм йому незнаний.А тут люди били малих та немічних без всяких на те причин, цькували собаками, примушували лягати на трупи раніше розстріляних, вкладали їх штабелями і добивали вистрілами в потилицю.Невже у цих нелюдів не защеміло серце, від криків збожеволілих від страху людей, не здригнулася рука від  благаючих дитячих голосів:  « Не вбивайте…»

Ведучий Масові страти продовжувалися аж до відходу німців з Києва. 10 січня 1942 було розстріляно близько 100 матросів Дніпровської флотилії. У 1941-1943 рр.. в Бабиному Яру було розстріляно 621 член ОУН, серед них українська поетеса Олена Теліга і її чоловік, у якого була можливість врятуватися, але він вважав за краще залишитися з дружиною. Крім того, Бабин  Яр став місцем розстрілу п'яти циганських таборів.  Після вбивства євреїв в ярах Бабиного Яру було розстріляно передові робітники київських заводів «Більшовик», «Ленінська кузня», футболісти київського «Динамо».

Ведучий 6 листопада 1943 року багатостраждальний Київ було ви­зволено від нацистських загарбників.Розорене, змучене, але не поставлене на коліна місто зустрічало своїх визволителів.

Ведучий У ті дні Павло Тичина писав:

Ти — наша честь, і гордість, і краса.

Як голуб — ніжний, гострий, як коса.

Ти — наша слава, помста за руїни,

Ти — невмируще серце України.

Ведучий Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

Ведучий Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей,

Чи міг би залишитися на світі

Незнищеним хоча б один єврей?

То в кожнім іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг

Ведучий Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку.

Ведучий Майже 30 років чекав свого часу пам’ятник жертвам у Бабиному Ярі.  Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на на­півправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності вели­ка київська трагедія стала відома широкому загалу.

Ведучий Для багатьох народів незалежна Україна стала батьківщиною. Мир і злагода — це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.

Ведучий Народе, що дав геніїв великих,

Народе, що несеш із світових глибин

Високий чесний дух серед обмовин диких,

Низький тобі уклін!

Нас хліб живив один, одні поїли води,

Ділили, як брати, ми радість і печаль.

І нам за землю цю, за цвіт її свободи

Життя віддать не жаль.

Нас не зломить повік, бо ми не поодинці,

А попліч ідемо крізь темряву негод…

Не умирать, а жить, євреї, українці!

Нехай живе народ!
Ведучий  Ми повинні пам’ятати,  що Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр - це наша спільна трагедія, трагедія всього єврейського  і українського народу.

Урочиста лінійка присвячена 75-річиці визволення нашого краю від фашистських загарбників

 

Хмиз А.В.

учитель вищої категорії

Крутобалківського НВК

Новосанжарського району

Полтавської області

Крута Балка -2018 р

Вед.       Війна далека, але пам'ять близько:

              На кожнім кроці, в кожнім із сердець.

              І голови схиляєм низько-низько,

             Бо ж у землі сини, чи матір, чи отець…

Вед.      Пам’яте, стій, зупинись на хвилину

Серце, замри…

Це потрібно не мертвим.

Це потрібно живим!

Вед.      

Минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи

замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданний, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки  Другої світової війни, Але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: „Ніхто не забутий, ніщо не забуто”.

Вед.      

Шановні учні! Вчителі! Батьки!Гості!  22 вересня 1943 року

  наші рідні села Крута Балка, Дудкин Гай та  Вільний Степ а також вся  Полтавська область були остаточно звільнені від німецько-фашиських

загарбників. Пам'ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і

приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Скільки б не пройшло років і

десятиріч ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що

знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності

над варварством.

Вед.  Біллю та горем, смертю та скаліченими долями відізвалася у душах  наших односельчан  радянсько- німецька  війна.

Вед. В перші ж дні війни на фронт пішли  700 жителів з Крутої Балки, Дудкиного Гаю, Вільного Степу..  

Вед. 16 вересня1941 року о 10 годині ранку в село прибуло 8 німецьких солдатів на мотоциклах зі сторони Жирківських хуторів. Встановився окупаційний режим. В селі не було такого випадку, щоб був убитий німецький солдат.  Проте  за час окупації було страчено 10 чоловік з активу села і спалено 22 будинки. У жовтні 1942 року німці почали відправляти молодь до Німеччини Із колгоспу імені Сталіна було вивезено 25 чоловік.,  Із колгоспів «Жовтень»  та  «Червона зірка» забрали  10 чоловік. На жаль,  не всі повернулися додому.

  

Вед. Та наш волелюбний народ не скорився. Всі, як один, піднялися на боротьбу з ненависним ворогом.

Вед. Котився грізно невблаганний вал

Святого гніву, помсти і розплати,

І ось він, день, коли за перевал

Фашистську нечисть вимели солдати

Вед. І – воля, воля! – з полум’я боїв

Прийшла на рідні згарища-руїни.

Ти не забудеш тих бентежних днів,

Моя прекрасна, люба Батьківщино!

Вед. Ми гордимось  і не забудемо ратних подвигів  наших земляків.

Вед. Та настала довгоочікувана визвольна осінь. У ці дні, 75 років тому, на берегах  Ворскли  розпочалося визволення  Полтавщини. 22 вересня 1943 року зі сходом сонця в селі з’явилася бронемашина із 19 механізованого корпусу.

Вед Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена

тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми

воїнів нашого села. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі

„Пам’яті”.

Вед Не забуваймо героїв-воїнів сел Крута Балка, Вільний Степ, Дудки Гай, які пішли на фронт і не повернулись  у  рідні села. Їхні тіла прийняла не тільки українська земля. Вони знайшли спочинок і в Польщі, і в Німеччині, і в Росії, і на Україні. Височіють могили в степах, в полях, обабіч доріг.
Вед.  Час уже давно згладив шрами землі, зрівняв окопи і ями від бомб, мін і снарядів. Важкий шлях до перемоги пройшов через ваші долі, через усе ваше життя, дорогі наші учасники бойових дій, ветерани ІІ світової війни, вдови, діти війни. З кожним роком рідшають ваші ряди, все менше на землі залишається очевидців цієї страшної війни.

 Вед – Все менше й менше у такі свята
Ми бачимо тих, хто вистояв в броні 
Тому говорим кожному сьогодні:
«Дивись і слав їх в рідній стороні.
Бо це не просто люди, це – Герої,
Це наша слава, гордість і краса.
Вони в житті не гнулись долі злої
Й зірками душ встеляли небеса. 
Вони свої найкращі юні роки
Лишили на тяжких шляхах війни,
Щоб на землі царили мир і спокій,
Щоб всі країни в розквіті жили.»

Вед. Ви – наша гордість і слава. Велич вашого подвигу непідвладна часові.

Вед. Вітаємо Вас, дорогі ветерани,

Й бажаємо довгих, щасливих років

Ми будемо завжди про вас пам’ятати

І наші нащадки, на віки віків!

Вед. Дорогою ціною заплатив наш народ у цій найстрашнішій за всю історію війні. Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронті, у партизанських загонах та підпіллі, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб, голоду!

Вед. Вшануймо їх хвилиною мовчання,

 І вклонимося кожному із них

За їх незвідане кохання,

За їх життя, що втрачене навік

Вед. Вклонімося усім полеглим, схилімо голови в журбі і задумі. Вшануємо пам'ять про них хвилиною мовчання  

 Вед Матері виховували своїх синів, щоб ті рясно засівали ниву, плекали хліб та трудилися на землі. Не судилося – більшість із них не повернулися з фронтових доріг.  

 Вед : Материнське серце... Воно не змириться з тим, що син не повернувся, воно чекає...

Вед : У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським

горем. І скільки б не минуло років і десятиліть, вони ніколи не принесуть

спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з

фашистськими загарбниками.

 Вед  Давно минула вже війна, А мати все в тривозі.
За хвіртку, вийшовши, вона Стоїть на порозі.
Огляне поглядом смутним Весняні далі сині:
Живуть надії в ній, як сни, Живуть іще понині.
Пожовклу карточку вона Погладить в самотині
І ні сльозинки на очах – Згоріли у журбині.
Знудилось серце і душа –  Життя не вернеш знову,
Нема до кого поспішать, Ні з ким вести розмову,
Надія матері – сини – Не повернулись з бою.
Тож скільки років од війни Живе вже самотою.
І все виходить на поріг В журбі, в плачі німому,
Чекає серцем із доріг
Вед  Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо   солдатських вдів.. Паморозь лягла на  їхні  скроні, роки поорали зморшки на їх   обличчях, але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами,   солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір

 Вед. На території нашої сільської ради вдячними жителями було встановлено памятник та пам’ятні дошки , на яких викарбовано імена тих, хто не повернувся з війни, а також на цьому святому місці поховані воїни –   два льотчики Чемезов Леонід Петрович та Карась  Павло Степанович під час тренувальних польотів не справились з управлінням літака. Літак розбився, а льотчики загинули .   Матері  чекали з фронтових доріг своїх синів усе життя. Вони вірили своєму серцю, яке хотіло лише одного, щоб був живим, надіялися на те, що раптом озветься, подасть голос…
 

Вед Стоїть обеліск, і на нім імена,

Які вкарбувала священна війна.

Стоїть обеліск над печаллю могил,

Бійців з Придніпров’я і з галицьких сіл.

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця дуже довгі літа

Земля українська в собі пригорта.

Вед Ми йдемо до могильних плит батьків, щоб віддати данину вдячності,

проголосити клятву вірності, вклонитися низько подвигу старшого

покоління.

Вед Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята,

Тепер уже були б із них орли!

Схилися над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

Вед Наш обов’язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам’ятати про

усіх, хто кував перемогу і загинув.

Вед За тебе, за мене, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом і гинув у бою.

Хто месником смілим тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!

Вед Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Вед Ми хочемо без воїн жити.

Хай буде мир на всій землі!

Вед Мир – це квіти у сонячних росах.

Вед Мир – це радість малих і дорослих.

Вед Мир – це усмішка в очах матусі.

Вед Мир – це лани золотаво-русі.

Вед Мир – це потоки весняні сині.

Вед Мир – це дружній танок при гостині.

Вед Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забувайте цього нізащо!

 Вед: Во ім’я спасіння миру люди віддають життя.

Віримо разом, що за кращих часів, які обов’язково настануть,

Зробимо більше добра і наповниться наше життя радістю і красою.

 Вед Але сьогодні на серці у нас безмірний сум і розуміння Страшних реалій. Тих реалій, які ще не дійшли до мозку. Людей у мирних містах. Ми не можемо спокійно відпочивати, влаштовувати свята і розважатися, коли молоді невинні хлопці вмирають на передовій.

 Вед Вічна слава героям і вічна пам'ять.

 Вед: Хай спокій і злагода будуть у кожній сім’ї і в спільному нашому великому домі, ім’я якого – Україна!

Сценарій свята «Першого дзвоника» «Перший день осені, ти незабутній…»

 (Свято відбувається на подвір’ї школи.  Звучать пісні про школу, дитинство, Україну. Учні шикуються по класно, поруч – учителі, батьки.Звучать фанфари

Ведучий: На серці радісно і сумно трішки нині,

Скінчилась літа сонячна пора.

У всій великій, вільній Україні

До школи поспішає дітвора!

Ведучий: Вкраїно мила, вся твоя родина

До Знань Криниці знову спрагло йде.

А хтось уперше донечку чи сина

Стежиною Премудрості веде.

 Ведучий: Шановні вчителі, учні, батьки і гості нашого свята!  Дозвольте привітати вас із першим днем осені, з 1 вересня, з Днем знань!

Ведучий: Нехай завжди у вашому житті світить привітне і тепле сонечко. Ми сподіваємося, що добро, краса, постійний творчий пошук будуть завжди поруч з нами в стінах рідної школи.

Ведучий  Час летить невблаганно швидко. І особливо це відчувають сьогодні
наші найстарші учні – одинацятикласники.   10 років тому, щасливі і радісні, з татами і мамами за руку, вони  переступили поріг нашої школи!   Вітаємо  на урочистій  лінійці  учнів 11 класу разом з класний керівником Хмиз Аллою Василівною.
Ведучий  Від хвилювання не забракне слів, стрічай же, школо, нашу юнь крилату  Найстарших школярів. Ми з радістю запрошуєм на свято.
Ведучий: Так, сьогоднішній день є особливим для всієї шкільної родини, але найбільш хвилюючим він є для тих, хто вперше вийде на цей майданчик в якості учнів  Крутобалківського НВК 
Ведучий : Тож не будемо довго чекати і запросимо  на святкову лінійку найменшеньких, які вперше прийшли до школи.
Ведучий: Заходьте дружно і сміливо, маленькі учні! В добрий час! Життя цікаве і щасливе розпочинається для Вас!

Ведучий   Слово для зачитання наказу надається заступнику директора з навчально-виховної роботи Мазан Галині Олексіївні
( Звучить музика, 1-класники заходять на лінійку )

Ведучий    Вітаємо шаленими оплесками наших 1-класників. Двері в Країну знань вам відкриє ваша перша вчителька Оксана Олегівна Рябуха, талановита, творча, невтомна   чарівниця дитячого настрою і святкових розваг. Вона навчить вас бачити світ у чудових, незвичайних кольорах людських почуттів!
 Ведучий  . Ну от. Тепер вся шкільна родина в зборі. 
Ведучий  . Що ж, пора розпочинати свято. 
В напрямі сцени поспішає хлопчик – першокласник. 
Ведучий  . Поглянь, хто це? 
Ведучий  . Невже якийсь першокласник заблудився? 
Хлопчик підходить до ведучих, бере мікрофон. 
Хлопчик. Зовсім я не заблудився. Просто я ще не вирішив, чи хочу йти у школу. А ви, як я бачу, тут головні, то ж хочу у вас дещо спитати.

Ведучий  . Ми тебе уважно слухаємо. 
Хлопчик  . От сьогодні тільки й чути навколо: «школа, школа». А яка вона – школа? І як це – бути школярем?

Ведучий  . Ну як тобі пояснити?... Школа – це… так одним словом і не скажеш. 
Ведучий  . А знаєш що, ти побудь тут з нами – сам все і побачиш. 

Хлопчик  . Скажіть, а це правда, що в школі треба вчитись цілих 12 років?
Ведучий  . Так, школа – це, насамперед, тривале і наполегливе навчання. Але нехай тебе це не лякає – ти не залишишся без допомоги.

Ведучий  . Тут кожному допоможуть розкрити себе і розвинути свої здібності. 
Ведучий . Тому бути учнем  Крутобалківського НВК – це престижно. 
Ведучий  . А стати першокласником нашої школи – це честь. 
Ведучий  . Чи відомо тобі, хто є головною особою в школі? 
Хлопчик   Ну, це будь-який малюк знає! Звісно хто – директор! 
Ведучий  . А хочеш познайомитися з ним? 
Ведучий . То ж давайте за традицією для відкриття нашого свята запросимо до мікрофону директора школи
Директор школи.  Дорогі школярі! Любі педагоги! Шановні батьки і гості нашого свята! Урочисту лінійку, присвячену святу Першого дзвоника, початку нового навчального року, оголошуємо відкритою! . Право підняти Державний Прапор України надається учням  …
Ведучий Право внести  прапор школи надається учням 10 класу:
Ведучий За традицією у дні святкові
Ми поринаємо у глибину років
І згадуємо знову ми і знову
Хто рідну країну прославить зумів.
Ведучий. Право покласти квіти до пам’ятника загиблим воїнам у роки  другої світової війни   надається учням … класу

Ведучий Зібралася знову вся наша родина,

Бо ж звикли ми разом всі свята  зустрічати.

І радісно нам в цю врочисту годину

Хороших і щирих гостей вітати!

Ведуча 2.  Сьогодні привітати нашу шкільну родину зі святом прийшло багато гостей

1. _________________________________________________

2. __________________________________________________

3. _____________________________________________________
 Ведучий:
Наша школа… Кращої немає!
Ми на думці маємо одне…
Зараз нас директор привітає,
Свято Знань для нього – головне!

Ведучий:
До вітального слова запрошується директор школи  ­­­­­­­­­­­Павелко Олександр Миколайович.(виступ директора)

Ведучий. Усміхається сонце з небесних висот

І сипле проміння ласкаве.

З маленьких дітей виростає народ.

З шкільної родини – держава!
Ведучий    Приємно відчувати підтримку тих людей, які оточують нас. То ж сьогодні ми дякуємо їм і запрошуємо до слова
 Ведучий: Слово надається
Ведучий :  До слова запрошуємо
 Ведучий:  Слово для привітання надається

Ведучий Дякуємо шановним гостям за добрі побажання.

Під веселу музику на подвір’ я школи заходять Шпаргалка, Лінь, Один Бал.
Ведучий  А це що за підозрілі особи – теж гості?
Ведучий     Здається ми їх не запрошували!
1 Бал

Ми – товариші відомі усім учням знайомі.
Шпаргалка  Я - шпаргалка , ваша подруга незмінна
Про мене ви згадаєте у школі неодмінно
Бачу старші учні усміхаються, бо зі мною дуже добре знаються
На уроках їм не раз ставала у пригоді
Бо сумлінна праця вже не в моді!
Лінь Сидіти над книжками сумно й нецікаво
Лінуватись - це найкраща справа.
1 бал А я - почесний один бал
Хто з вас мене не заробляв?
Знаю учнів тут багато,
Попсуємо ми вам свято.
Ведучий  Здається, шановні, ви помилися адресою.
Ведучий  У нашій школі вам місця немає.
Шпаргалка Ой-ой- йо! Це всі так кажуть, поки не доведеться писати тематичну
Лінь Чи вчити довже- ле-е-е – зні незрозумілі правила і формули!
Ведучий  Нам терміново потрібна допомога .І я, здається, знаю від кого її чекати.
Ведучий  Увага! Увага! Пані та панове! Вітайте – володарка країни Знань – Королева Наук.
( Звучить музика заходить Королева)
Королева

Добридень вам дорогі мої школярі,
Шановні вчителі, батьки, гості.
Вітаю вас з цим чудовим днем!
Лінь, Шпарг., 1 бал А як же ми? А як же ми?
Королева  А ви нам не потрібні
Прощаємось ми з вами назавжди.
Ви діти, з нами згідні?
(Лінь, Шпарг., 1 бал покидають шкільний двір)
Ведучий  Вельмишановна королево! Гадаємо вже час вручити наймолодшим учням нашої школи ключ до знань.
Королева  Це ключ до знань, малята!
А що ото за ключ – неважко відгадати
Знає добре кожен, дорослий і школяр,
щоб шлях до знань відкрити, потрібен нам - …
Всі: БУКВАР

КоролеваТож прийміть від нас сьогодні в дар
Дорогоцінну книжку – цей Буквар
Не забувайте перше свято Знань
Тепло і щирість наших побажань
Ведучий . Настав час надати слово нашим першокласникам.

1Ми маленькі, шестирічки,

Дуже-дуже симпатичні!

Ми веселі і слухняні

Не ліниві, а старанні!

2.З дитсадком ми розпрощались.
В нас канікули були.
А сьогодні ми зібрались
І у перший клас прийшли.

3. Не журіться, добре буде,
Головне, що ми прийшли.
Вчаться ж якось в школі люди,
Подивись, як підросли...

4.Добре вчитися щодня,

Здобуваючи знання,

Щоб пишалися батьки:

Ось які в нас малюки!

5.Я прийшов учитись, звісно,

Адже вирішив давно:

Стану класним футболістом

Або зіркою кіно!

6.Я прийшла до школи вчитись,

Бо у мене є мета –

Генеральшою зробитись,

А це справа непроста!

7.Я старанно вчитись буду

І міцні знання здобуду.

Стану я дослідником,

Славетним винахідником!

8. Я також не підведу –

У політику піду!

Буде наша Україна

Найславетніша країна!

9.В мене теж чудові плани:

Буду вчитися старанно,

Спершу стану я студентом,

Трохи згодом – Президентом.

 10.Мрію я пілотом стати,

Літаками керувати.

Буду вчитися як треба

І злечу у синє небо!

11В мене мрії є також

Неабиякі, атож!

Буду архітектором

Чи шкільним директором.

12.Це все жарти, не сприймайте,
Радо в школі нас вітайте.
Ми вже діти не малі,
Ми сьогодні - школярі!

13 Перша вчителька – найкраща.
Зустрічає радо нас.
Першокласників чекає
Гарний і просторий клас.
14 Скоро дзвоник продзвенить
І запросить нас до школи.
Гарне свято – свято Знань
Не забуду я ніколи

 Ведучий
На свято сьогодні
Прийшли малюки,
Вони вас вітають
Усіх залюбки.
ДОШКІЛЬНЯТА:
1.Наші любі школярі,
Щиро вас вітаємо,
Лиш «дванадцять» зароблять
Всім садком бажаємо.
2.Встати зранку не лінись,
З милом вмийся, розчешись,
З'їж сніданок, зроби зарядку,
Склади книжки по порядку.
3.Лиш навчатися на «дванадцять»,
Нам взірець у всьому — ви,
Не лінуйтесь, не пустуйте,
Це зробити можем й ми.
4.Наш садок не забувайте,
Буде час — то завітайте.
Книжки разом почитаєм,
Пісню гучно заспіваєм.
5.Не забудьте ви ніколи
Тих алей і тих стежок,
І не раз прийдіть до школи
В гості в рідний наш садок.

ПЕРШОКЛАСНИКИ:
1.Друзі! Щире вам спасибі,
Не забудем ваш наказ,
Іграшки свої найкращі
Залишаємо для вас.

2.У садочку нас навчали
Дружно жити і трудитись
Ми у школі завжди будем
Добре вчитись, вчитись, вчитись.

3.Хоч шість років нам минуло,
І пора іти до школи,
Та дитячий наш садок
Не забудем ми ніколи.

4.Працювати в дружнім колі,
Ми навчалися малі,
Тож старатись будем в школі,
Щоб раділи вчителі.

. (Художній номер першокласників)

Ведучий 1.  Слово для привітання надається вчительці 1-го класу

Перша вчителька Запам’ятайте, любі наші діти, що справжній скарб, це не гроші, не золото, що лежить у скрині. Справжній скарб не потрібно ховати, його не носити за плечима, як важку ношу. Найдорогоцінніше із усіх скарбів – це знання! Як їх здобудете – найбагатшими будете! В руках я тримаю скриньку, вона зараз легка, бо порожня. Але від сьогоднішнього дня вона почне наповнюватися як і ви, від сьогодні почнете здобувати знання. Я бажаю вам, щоб наповнювалася вона нагородами за міцні знання, за активну навчальну і виховну діяльність. І саме від вас залежить, якою повною вона буде, коли ви закінчите школу. Перший раз, ми відкриємо її на випускному святі по закінченні початкової школи. Вдруге її відкриємо на випускному вечорі. От тоді усі ми і побачимо ваші успіхи за роки навчання у школі, і разом будемо радіти за вас, наших дітей, які стали освіченими, а значить –  багатими!
Ведучий.І починає ця скринька наповнюватися від сьогоднішнього дня, - про це подбали  батьки наших першокласників. Вони підготували своїм дітям вітальні листівки із найкращими побажаннями. А так як читати вони ще не вміють, то ці душевні побажання мами скажуть особисто, обнімуть і поцілують своїх діток. А прочитати листівки учні зможуть по закінченню 4 класу, от тоді і згадають цей святковий день

(Мами вкладають листівки у скриньку, підходять до своїх дітей, вітають  зі святом  )
 Ведучий: Сьогодні на нашій лінійці особлива увага і тим, кого цей перший дзвоник востаннє покличе за парти — це наші одинадцятикласники. Сьогодні, друзі, для вас починається вирішальний навчальний рік.
Ведучий: Любі наші, сьогодні ви уже дорослі: дівчата — чарівні красуні, хлопці — змужнілі юнаки. Ви дивитесь на першокласників і, можливо, впізнаєте в них колишніх себе, таких же маленьких, схвильованих і радісних, якими були у 2008  році. А вони, звичайно, мріють і прагнуть скоріше підрости, стати схожими на вас. Тож привітайте сьогодні вашу юну зміну.

Ведучий: Вам слово, наші випускники

1.     Вересень панує вже довкола,
Наче той художник –чарівник

Добрий день , найкраща моя школо!

Це для нас – останній в школі рік!

2.     Учнями найстаршими у школі

Будуть нас віднині називати

Десять років промайнуло,

Ми не ті вже хлопчики й дівчата

3.     Вас сьогодні, малюки,

Ми вітаємо залюбки

І бажаєм щиро вам

Всім майбутнім школярам:

Ви навчайтесь на 12

Не підводьте ваших мама.

4.     Дорогих першокласників ми вітаєм

Терпіння й працездатності бажаєм

Бо ви вступаєте без страху і жалю

 У нашу дружнюю шкільну сімю

5. Хай тести всі вас , друзі, не лякають

нехай шпаргалки вам допомагають

і хай іде від вас по всій землі

вогонь, що запалили вчителі.

6.     Від серця подарунки

Сьогодні ви прийміть

І нас, найстарших друзів,

В навчанні й поведінці,

Глядіть не підведіть.

(Звучить музика, випускники вручають першокласникам подарунки)

Випускники

7.     Ми не кажемо ще „Прощавай, рідна школо!”

„Здрастуй, школо!” ми будем казати не раз!

Сумно трохи стає, що сюди вже ніколи

Ми не прийдемо учнями в рідний  наш клас.

8.     Але поки ми – твої учні. Рідненька

Галасливі, задиристі – усі,  які є!

Ти для нас найрідніша і добра як ненька.

Ми ніколи не зрадимо імя твоє.

9.     В нас попереду фініш і різні дороги.

І до дня випускного напружені дні.

Сміх і радість нас чекає, і невдачі, й тривоги

Нас чекають також й перемоги ясні.

10. А сьогодні в нас свято у кожного  квіти

Бо ж на свято всі з квітами йдуть.

Вчителям нашим даруймо їх, діти

Бо вони своє серце для нас віддають!

Ведучий Шановні  всі працівники школи! Вітаємо вас з початком нового навчального року. Вам сьогодні наша шана, подяка і квіти
Вручення квітів

Ведучий. Від імені всіх учнів школи зі святом Першого дзвоника вітаю всіх батьків, матерів, бабусь, дідусів, які допомагають нам долати труднощі, піклуються про нас. Адже наші успіхи – це їхні успіхи, наші невдачі – це їх невдачі. Спасибі вам рідні за все!

Ведучий    Наша школа завжди гордиться своїми випускниками. Адже звідси виходять у світ освічені, виховані, активні молоді люди, які досягають успіху в житті.

Ведучий  . І наша школа завжди рада зустрічі зі своїми колишніми учнями, які навідуються сюди через рік чи десять років після її закінчення.

Ведучий   І особливо приємно, коли наші випускники вже в якості батьків приводять урідну школу своїх дітей.

Ведучий   Нам сьогодні дуже відрадно  згадати, що П’ятак   Геннадій  30 років тому прийшов до першого класу нашої школи,  П’ятак Світлана  та Погорілий Костянтин    двадцять п’ять   років вперше сіли за парти,   Погоріла  Тетяна 25 років тому переступила Крутобалківської школи ,  Керестей Віру 35 років тому голубий дзвінок вперше покликав за парту  і символічно, що їхні діти  сьогодні – одинадцятикласники.

Ведучий  Існує давня традиція. Розпочинати шкільний рік дзвоником, який дають учні найстаршого класу і учені наймолодшого. І ми не будемо порушувати цей добрий звичай.

 Ведучий  Право дати перший дзвоник надається учневі випускного класу...    Керестею Мирославу

та учениці першого класу___________________________________________________

Наперед виходять одинадцятикласник і першокласниця

Одинадцятикласник (бере дзвоник).

Одинадцятикласник.  Здрастуй, дзвонику, мій добрий, вірний друже! Десять років ти кликав мене на уроки і радісно сповіщав про перерви та канікули. Дякую тобі за те, що відкрив мені світ наук.

(Передає дзвоник першокласниці.)

Першокласниця (бере дзвоник). Здрастуй, дзвонику, будьмо знайомі. Сьогодні ти вперше запросиш мене до школи на перший у моєму житті урок.

Одинадцятикласник разом із першокласницею по периметру урочисто дають перший дзвоник

Ведучий Дорогі наші першокласники, нехай ваша стежина знань буде радісною і повною приємних сюрпризів! Терпіння, натхнення і нових звершень вам, випускники! Бажаємо учителям творчої наснаги та успішного навчального року! Тож рушаймо разом у Країну Знань! Навчальний 2018-2019 рік розпочато!

Ведучий.   Урочиста лінійка, присвячена Дню знань, оголошується закритою

 Ведучий Школа до виконання гімну стояти струнко.
ВИКОНУЄТЬСЯ ГІМН
Ведучий Школо до виносу прапора  школи  стояти струнко.
Прапор  винести

 Ведучий. 

Ось і закінчилося свято,

Хотілося б вам усім побажати

Добра, і злагоди, й краси,

Щоб для України росли.

Ведучий.   Хай вам щастить завжди й в усьому

Не піддавайте серце злому.

Хай Бог нам всім допомагає

І рідний край оберігає!(На фоні ліричної мелодії)

Ведучий Одинадцятикласники! Проведіть першокласників на їх перший урок!

Ведучий : Гарний був у давнину в Україні звичай – обсипати зерном молодих  і новонароджених. Хай же зерно, яким обсіють вас, любі першокласники, проводжаючи до школи, зерно доброти і поваги до хліба, рониться у ваші душі.
Ведучий : Нехай рідна школа пригорне сьогодні вас своєю теплотою. Перейміться любов”ю і вірністю до школи і сміливо йдіть на її голос – дзвоник.
(Мами першокласників обсипають зерном дітей. Звучить пісня “Рідна мати моя”).Діти проходять повз своїх батьків, ті осипають їх житом та пшеницею, у ці хвилини одна з матерів читає вірш — благословення).

МАТИ:
Ви йдете назустріч сонцю й мріям,
Вас чекають казки всі дива.
Наші сонечка, ви запорука всім надіям,
Хай же буде вам дорога ця легка.
Ви сьогодні, як промінчики ранкові,
Посміхаєтесь, радієте усі.
У ваших ручках квіти веселкові,
А сердечка, наче вогники ясні.
Матінкою вишитий рушник,
Хай простелиться, малята, перед вами.
І благословення хай звучить,
Всіяне пшеницею й житами.
Хай з легкої отчої руки,
Путь проляже вам у знань країну.
Гордо й впевнено крокуйте, малюки,
Ви для мам і тат — надійна зміна.

Ведучий  Відкрий нам швидше, школо двері,

Хай рушничком на щастя стелиться поріг.

Сріблястий дзвоник нас покликав знову

В країну знань. Щасливих всім доріг!

Ведучий Покликав дзвоник до шкільної лави.

Ви чули всі який у нього спів

Сьогодні діти незалежної держави

За парти сядуть. Дзвоник продзвенів

Ведуча 1: Шановні батьки! Ваші діти стали на рік старшими! Вони і школа завжди потребують вашої підтримки. Хай цей навчальний рік виправдає всі ваші сподівання на краще!

Ведуча 2: Дорогі гості! Ви завжди бажані у нашій школі! Учні і вчителі вдячні вам за підтримку і допомогу. Ми вам віддячимо гарними успіхами у навчанні і поведінці.

Ведуча 1: На цьому наше свято закінчено. Дякуємо за увагу. Усіх запрошуємо на перший урок.

Вересень 2017

Не погасити пам'яті вогонь 

ВЕДУЧА: Шановні ветерани, дорогі гості! Шановні крутобалчани, сьогодні всіх нас поєднує день пам’яті, про велику подію нашого рідного краю. День визволення від фашистських загарбників.

ВЕДУЧА: Солдатський подвиг в роки Великої Вітчизняної війни в пам’яті поколінь буде жити вічно. Солдатська пам’ять – це той голос історії, який звучить для всіх поколінь, як голос правди про Велику Вітчизняну війну

Учень. Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

В огні була Вкраїнонька моя —

Була війна жорстока. Вітчизняна.

Живі і мертві, мертві і живі

Герої наші — воїни-солдати.

Ми знаємо: у тій страшній війні

Змогли либонь ви ворога здолати.

ВЕДУЧА Шановні учні! Вчителі! Батьки! В ці останні дні вересня 1943 року  Новосанжарський район, наші рідні села  Дудки Гай, Крута Балка, Вільний Степ, а також вся Полтавська область були остаточно звільнені від німецько-фашиських загарбників. Пам'ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Скільки б не пройшло років і десятиріч ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

ВЕДУЧА Сьогоднішні захід  «Не погасити пам'яті Вогонь» ми присвячуємо 74-тій річниці визволення  нашого краю від німецько-фашистських загарбників. Линемо синівською пам'яттю в минуле і згадаємо про наших визволителів, а також про наших земляків, які мужньо боролися за перемогу під час Великої Вітчизняної Війни.   З сіл Крутобалківської сільської ради було призвано в армію 700 чоловік, не повернулися з поля бою близько 400 односельців, в повоєнну пору померло 246 фронтовиків. На каторжні роботи в Німеччину було вивезено більше 50 жителів.

 ВЕДУЧА О 12 годині  дня  22 червня 1941 року страшна звістка прийшла і в наше село. Люди з тривогою і хвилюванням зустріли це повідомлення.

ВЕДУЧА З того дня село неначе оніміло. Ніде не було чути сміху, лише плач і страждальний прощальний крик. Що саме відбувалося на фронтах ніхто не знав, адже на той час радіо в селі не було. Газети приходили з великою затримкою.

ВЕДУЧА У центрі села Крута Балка  ( де зараз парк) на площі кожного дня збиралися люди. Тут стояли коні, запряжені в гарби, на гарбах лежало сіно для коней і речі тих, хто йшов на фронт або на риття окопів. Вся родина проводжала батька, сина, брата. Навколо стояв стогін, материнське голосіння.  

ВЕДУЧА З фронту стали приходити листи. Одні раділи, що батько або син – живі. Інші –  отримували похоронку.  

 ВЕДУЧА Літо 1941 року було  прохолодне, дощове. Урожай у  колгоспі ім. Сталіна  того року був великий. Почалися жнива. У полі працювали майже самі жінки. Зернові косили, зв’язували в снопи, скидали в полукіпки по 30 снопів. Підтягували до них парову машину, обмолочували, а тоді кіньми і волами вивозили в Малу Перещепину  до «Заготзерна». Люди  працювали під лозунгом «Хліб державі». З колгоспу стали вивозити худобу - овець і коней. Вивезли також і трактори.

ВЕДУЧА Надвечір 16 вересня 1941 року німецькі танки і мотопіхота вступили до Нових Санжар. 

ВЕДУЧА Почалася евакуація людей. Голова колгоспу  Муха Іван, комірник  Хоменко  Архип Іванович дозволили людям  забрати все по домівках, що залишилося в колгоспних  коморах. Голова  колгоспу евакуювався останнім, попередив про евакуацію і активістів села. Червона армія змушена була відступати. 

ВЕДУЧА 15 вересня голова сільської ради Решітник Онисій Олексійович провів останнє засідання виконкому. Його  направили  до партизанського загону.  Але знайшовся зрадник,  який видав Решітника О.О.  і його було розстріляно німцями.

ВЕДУЧА 16 вересня 1941 року о 10 годині ранку в село прибуло 8 німецьких солдатів на мотоциклах зі сторони Жирківських хуторів. Спочатку пройшла німецька розвідка, а потім невеликий загін німецьких солдат. Встановився окупаційний режим.

ВЕДУЧА У Нових Санжарах була організована німецька комендатура. Згідно наказу німецької комендатури, у кожному селі були призначені старости і поліцаї. Оголошено, що  за одного вбитого німецького солдата буде розстріляно 100 чоловік, незалежно від віку: стара людина чи немовля.

ВЕДУЧА В селі не було такого випадку, щоб був убитий німецький солдат.  Проте  за час окупації було страчено 10 чоловік з активу села і спалено 22 будинки. Німецькі солдати в селі появлялися періодично. Іноді зупинялися в окремих селянських хатах. Місцеві жителі повинні були харчувати німців, давали їм молоко, яйця.

ВЕДУЧА На території села була утворена Крутобалківська сільська управа (сільуправа) Полтавського  гебіту. Комендатурою було видано  розпорядження районної управи № 1: про порядок сплати податків, реєстрацію ремісників-кустарів, паспортизацію населення, інвентаризацію майна.  

ВЕДУЧА У жовтні 1942 року німці почали відправляти молодь до Німеччини.   Із колгоспу імені Сталіна було вивезено 25 чоловік.,  Із колгоспів «Жовтень»  та  «Червона зірка» забрали  10 чоловік. На жаль,  не всі повернулися додому.

ВЕДУЧА 1 вересня 1941 року школа почала працювати в звичайному режимі. Але дітей до школи стало ходити менше.  Мовою навчання дітей мала бути українська. У класах висів лише портрет Т.Шевченка.  

ВЕДУЧА На початку 1943 року заняття в школі вже не проводились, так як   у приміщенні   німці розмістили їдальню. А пізніше,  коли село було звільнене від німецьких загарбників, тут розташувалася їдальня для радянських льотчиків.   Із жовтня 1943 року   заняття в школі було відновлено.

ВЕДУЧА Найбільшої розрухи село  зазнало в час, коли під натиском Червоної армії фашисти відступали. Це був вересень 1943 року. Ячмінь встигли обмолотити і розібрали люди по домівках. Пшениця була заскиртована, але німці при відступі спалили її. Цілий тиждень їхали обози відступаючих німців.

ВЕДУЧА 20 вересня з 12 годин ночі до 4 годин ранку 21 вересня 1943 року на нашій території проходила німецька передова лінія фронту. Німецькі війська відступали по бездоріжжю. Грунтова  дорога була розбита від дощів. Німці всю техніку вивезли. Залишилися тільки коні. Відступаючи із села, німці почали палити будинки.   Село стояло в диму. Багато односельців у  ту ніч хати залишили відкритими, взявши з собою необхідні речі і худобу, покинули село. Люди ховалися в соняшниках біля села  Лисівка, в очеретах  та в  кукурудзі. Все, що знаходилось понад дорогою,  було спалено.

ВЕДУЧА 22 вересня 1943 року зі сходом сонця в селі з’явилася бронемашина із 19 механізованого корпусу. Потім –  танки. Червона армія  звільнила село Круту Балку від німецько- фашистських загарбників.

ВЕДУЧА За лісосмугою (в сторону села Лисівка) знаходився аеродром, площею  60 га. Два льотчики Чемезов Леонід Петрович та Карась  Павло Степанович під час тренувальних польотів не справились з управлінням літака. Літак розбився, а льотчики загинули. Вони були поховані у місцевому парку (в центрі села). А в 1966 році в парку було відкрито пам’ятник загиблим воїнам. Тоді ж було перезахоронено тіла  цих льотчиків  і водія Строканя Івана Федоровича.

 ВЕДУЧА Велика вдячність усім тим, хто звільняв наші рідні села, пам'ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя. Без минулого не може бути майбутнього. Тож схилимо низько голови перед їхньою пам’яттю,перед пам’яттю тих, хто назавжди лишився у нашому селі, хто воював за Батьківщину, хто віддав життя за наше майбутнє, за ясне й мирне небо.

ВЕДУЧА Я знаю, що минуть роки, змінюватимуться покоління, настане той час, коли на Землі зовсім не залишиться живих ветеранів війни(  , на території нашої сільської ради їх вже немає), але все ж таки зостанеться па-м'ять про ту страшну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла ли-хо і горе на нашу українську землю . І від нас усіх залежить , щоб це залиши-лось у пам'яті прийдешніх поколінь. Тож пам’ятайте про все і про всіх.

ВЕДУЧА Одним випало щастя дожити до залпів побідних,

Одним доля сулила вернутись до любих і рідних,

Іншим небо дісталось, дороги, луги на світанні,

Іншим, іншим дітей народили дружини кохані,

Інші гладять онуків тремкими од щастя руками,

А ще інші й за сльозами далеко…

ВЕДУЧА . На території нашої сільської ради вдячними жителями було встановлено памятник та пам’ятні дошки , на яких викарбовано імена тих, хто не повернувся з війни, а також на цьому святому місці поховані воїни –   два льотчики Чемезов Леонід Петрович та Карась  Павло Степанович під час тренувальних польотів не справились з управлінням літака. Літак розбився, а льотчики загинули .   Матері  чекали з фронтових доріг своїх синів усе життя. Вони вірили своєму серцю, яке хотіло лише одного, щоб був живим, надіялися на те, що раптом озветься, подасть голос…

ВЕДУЧА  : Материнське серце... Воно не змириться з тим, що син не повернувся, воно чекає...

ВЕДУЧА : У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

ВЕДУЧА . Летять, відлітають у вічність і роки, і скільки б їх не минуло , не зітруть в народній пам’яті імена захисників Батьківщини. Схилімо ж голови   перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя. Вшануймо їх хвилиною мовчання.

Учениця.Схиляємось ми шанобливо в задумі,

Тужливо шумлять осокори з боків,

І чується голос в зеленому шумі:

«Бережіть і шануйте могили батьків

Там сплять навічно воїни – солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.

Їм не судилось весни зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники – орлята…

Тепер були б із них орли!

Схилися над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

Учень:Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Учень :Ми не бажаємо війни!

Хай над містами і нивами

Сіяє сонце з вишини,

Щоб ми росли щасливими!

Учень:Люду трудящому воїн не треба.

Гуртуймо тісніше свої ряди.

За незахмарене – чисте небо,

Проти смертей, сліз, нещастя й біди.

Учень:Ми хочемо без воїн жити.

Хай буде мир на всій землі!

Мир – це квіти у сонячних росах.

Мир – це радість малих і дорослих.

Мир – це усмішка в очах матусі.

Мир – це лани золотаво-русі.

Мир – це потоки весняні сині.

Мир – це дружній танок при гостині.

Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забувайте цього нізащо!

Звучить пісня „Хай завжди буде сонце”

ВЕДУЧА: Во ім’я спасіння миру люди віддають життя.

Віримо разом, що за кращих часів, які обов’язково настануть,

Зробимо більше добра і наповниться наше життя радістю і красою.

ВЕДУЧА Але сьогодні на серці у нас безмірний сум і розуміння

Страшних реалій. Тих реалій, які ще не дійшли до мозкуЛюдей у мирних містах. Ми не можемо спокійно відпочивати, влаштовувати свята і розважатися, коли молоді невинні хлопці вмирають на передовій.

ВЕДУЧА: Нехай Віра, Любов і Єдність обіймуть кожну душу.Єдність, якою ми засвідчуємо світу, що ми - є, ми – український народ, і прагнемо до миру і злагоди. Тільки у єдності наше спасіння, ми - єдиний народ!

Молімося, Боже єдиний:

Нам Україну храни,

Всі свої ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни

ВЕДУЧА Вічна слава героям і вічна пам'ять.

ВЕДУЧА: Хай спокій і злагода будуть у кожній сім’ї і в спільному нашому великому домі, ім’я якого – Україна!

 Звучить пісня „Україна” ( Калантай Т)

Червень 2017 р

Урочистий вечір

«Кришталевий передзвін сердець»,

( До початку урочистої лінійки звучить музика. )

Ведучий: Білокрилими птахами пролітають роки,

За світанками нові стають небокраї,

Відлітають у вирій малі дітлахи,

Вільним птахом у небо високе злітають.

Ведучий: Чи високо злетять? Тільки час їм суддя.

На світанку чекають їх нові дороги.

Зустрічай, Україно, нових громадян

їм іти у життя на твої перелоги!

Ведучий: Шановні учителі, батьки, гості! Сьогодні на вулиці буяє зеленню і цвітом літо, прийдешній день несе нове і невідоме життя.

Ведучий: Час змінює все, що оточує нас. Довга життєва дорога людини нелегка і мінлива. Та всім неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим солодким, стискаючим серце спогадом — дитинство і юність.

Ведучий: Промчала весна, дев’ята весна.

 Дев’ята весна в стінах рідної школи.

 Про світлу весну та дружбу шкільну

Забути не можна ніколи  

 Ведучий: Все вирує, цвіте і буяє,

Червень вішає квіти в саду.

9 років шкільних проминає,

Я на зустріч із юністю йду.

Ведучий: Увага! Увага!! Включені відеокамери батьків і гостей!

Працюють всі шкільні мікрофони!

Святкові вчителі та адміністрація,

Розгублені всі мами і тата, бабусі й дідусі!

Ведучий, нарешті, схвильовані винуватці сьогоднішнього свята наші девятикласники

Ведучий. Та перш ніж розпочати зустрінемо наших випускників…

Ведучий .До нашого гурту ми запрошуємо тих випускників, які:

Ведучий.Народилися у травні

Ведучий. Захоплюються спортом

Ведучий.Декламують і співають

Ведучий. Жодного разу не скористалися шпорами

Ведучий. Були на всіх шкільних субботниках

Ведучий.Хоч раз списували контрольну чи практичну

Ведучий.Ніколи не тікали з уроків

Ведучий.А головне – люблять свою школу!

Ведучий.Лийся ж, музико, в небо гучніше,

В добру пору лунай, в добрий час!

Хай на свято урочисто ввійдуть

Ті, хто закінчив дев’ятий клас.

Ведучий.Гучними оплесками вітаємо випускників 9 класу: гордих і схвильованих, доброзичливих, толерантних, веселих і дотепних

(Музика «Шкільний вальс», діти   виходять на подвір`я.)

Ведучий: Урочистий вечір «Кришталевий передзвін сердець», з нагоди вручення свідоцтв про базову загальну середню  освіту учням 9 класу  Крутобалківської загальноосвітньої  загальноосвітньої школи І-ІІІ ст оголошується відкритим. (звучить гімн)

Ведуча. Любі девятикласники, шановні вчителі, батьки, сьогодні ви всі станете свідками найзнаменнішої шкільної події. Це – ваше свято. І нехай прикрашають його щасливі посмішки та добрі слова.

Ведучий . А зараз дозвольте представити гостей, які присутні на нашому святі. Це – найближчі, найрідніші для наших випускників люди, їх батьки. Для них сьогоднішній день – також свято. Але дивлячись на своїх дітей, радіючи за них, вони згадують, напевне, і свій випускний, і свою юність. А від того стають красивішими і, навіть, молодшими. Вітаємо батьків оплесками!

Ведучий. Та перелік гостей буде неповним, коли ми не згадаємо людей, які були поряд із випускниками всі роки навчання в школі, які віддавали їм не тільки свої знання, а й частину свого життя, свою душу. Благословенна ж вчительська щедрість! Все від неї, від щедрості думок, сердець і рук! Вітайте вчителів

Ведучий В  Сьогодні на наше свято також завітали гості : сільський голова Прудко Валентина Вікторівна

Ведучий : Почуттів переповнює чашу, 

Свіжий подих красуні-весни,

 Свою любов і прихильність нашу

 Адресуєм директору ми!  

Ведучий: Слово для привітання надається директору школи  Грицай Н.А..

Директор Дорогі діти! От і закінчили ви  дев’ять класів. Позаду державна підсумкова атестація, а попереду право вибору – закінчити середню школу чи піти здобувати обрану професію. Який би шлях не обрали, де б ви не були, нехай вам завжди посміхається доля, стелиться життєва дорога і вистачає сил долати всі незгоди

Ведучий: Свідоцтво про базову   середню загальноосвітню школу — так називається цей документ. Ось і прийшла до вас урочиста хвилина одержання документа про базову загальну  середню освіту.

Ведучий: Слово для  зачитання наказу «Про вручення свідоцтв про базову загальну  середню освіту» надається заступнику директора школи з навчально-виховної роботи  Китайгорі Людмилі Іванівні.

Ведучий  Настає урочиста мить ! Має бути тихо, як ніколи, щоб, свідоцтва вам вручить слово має директор школи.      .   

Ведучий.Для вручення свідоцтв про базову загальну середню освіту запрошується директор школи  Грицай Н.А.. (Вручення свідотств ).

Ведучий Слово для привітання надається сільському голові Прудко Валентині Вікторівні

Ведучий  Наша школа — велика дружна родина. І тому привітати випускників прийшли молодші школярі, учні 1 класу.

Ведучий . Першокласники вам слово

Теж хочуть сказати.

Щастя на прощання

Хочуть побажати   

1.Дорогі випускники!

Ми прийшли вас привітати , вам удачі побажати

І зізнатися в цей час,що всі дуже любим вас!

2.Ой давно у нашу школу вас матусі привели,

Не забути їм ніколи, як у перший клас ви йшли.

3.Два вершечка від горщечка, не любили їсти гречки-

Ось чому ви не росли і маленькими були.

4.Аж до школи від оселі по землі тягли портфелі.

А худенькі! Тож в руці несли ще й свої штанці.

5.А тепер ! Ну що ж то буде? Що тут вже не говори,

Ці напівдорослі люди дивляться на всіх згори!

6. Але знайте в рідній школі вас завжди чекають, ждуть…

Обминайте горе, болі. Тож щасливо! В добру путь!

Ведучий.- Ось і закінчили навчання в 9-му класі. Хтось залишиться в 10 класі і продовжить навчання і бути їм в стінах цієї школи ще 2 щасливих роки.

Ведучий.А хтось піде і продовжить свою середньо-спеціальну або професійну освіту.

Ведучий Як не хочеться нам розлучатися. Адже є серед них і найрозумніші.

Ведучий найкрасивіші.

Ведучий - І самі добрі.

Ведучий - І найталановитіші.

Ведучий - І самі чуйні.

Ведучий - І самі виховані…

Ведучий -Дорогі  девятикласники, милі батьки, шановні гості! Раді повідомити вам, що випускні іспити за курс основної школи всіма учнями

Разом:Здані!

Ведучий.Але у кожного з вас в пам'яті залишиться 1 вересня 2008, коли ви такими маленькими і незграбними переступили поріг школи, і вела вас за руку ваша перша вчителька.

1 Випускник.Запам’ятали назавжди ми перший клас,

Перед очима – далеч неозора…

Вже стільки років злинуло,  а вас

Вітаємо, учителько, як вчора.

2 Випускник.Ми в першім класі. Той малий буквар,

Як таємницю, ви для нас відкрили.

Ви, певно, мали незвичайний дар,

Бо нам подарували дивні крила.

3 Випускник.Як вам подякувать тепер за все,

За двійку, навіть – усього бувало!

Любов до вас  у серці пронесем

Та вдячність у словах, хоч слів нам мало.

4 Випускник. Букети ці, як в той далекий ранок

Ми хочемо піднести вам

І стати мовчки на привітний ганок,

Бо серцю вірять більше , ніж словам.

Ведучий. Вітаємо вас і просимо до слова першу вчительку  Шимко ЗоюВалентинівну

 Ведучий.Після початкової школи ви перейшли в середню ланку, і вас оточувало вже багато вчителів. Але одна переймалась Вами найбільше, це  Хмиз Алла Василівна.  тож їй слово____

5.Випускник:

Вже давненько, п’ятий рік

Ви наш класний керівник.

Скільки ж сили треба мати,

Щоб з нами стільки працювати?

6Випускник:

Хоч з-за нас і клопіт мали,

Але нас в руках тримали.

Ми не янголи небесні,

Серед нас були безчесні.

7Випускник:

Навіть соромно згадати.

Ви ж для всіх були, як мати:

Як мати лаяли і захищали,

Як мати нам усе прощали.

Ведучий.Протягом п'яти років вчителі-предметники вчили вас не тільки шкільним, але і багатьом життєвим наукам.

8 Випускник  . Дорогі вчителі! Хай весни до вас летять журавлями, 

А ви не старійте ніколи з роками. 

Здоров’я і щастя ми зичим без ліку 

І довгого, довгого, довгого віку. 

9 Випускник  Будьте здорові і живіть, будь-ласка!  

Ведіть малечу вранці на поріг, 

А скільки вже від вашого порога 

Протоптано і сходжено доріг. 

1 Випускник Дай їм здоров’я, радості багато  

На довгії, на многії літа, 

Цього бажають Вам і мама наші й тато, 

Будьте здорові, щедрі і багаті, 

Як наша українськая земля. 

2.Випускник : Друзі! А все ж таки в нашій школі найкрасивіші

 3. випускник: Найсимпатичніші

 4 випускник: Найрозумніші

 5  випускник: Найерудованіші

 6  випускник: Найталановитіші

 7  випускник: Найлюдяніші

 8 випускник : Найвеселіші

 9 випускник: Найпедагогічніші педагоги.

1випускник: Саме ті люди, які є інтелектом нації.

2 випускник: Люди з великої літери. Люди, які мають не лише золоті руки, золоті голови, а й золоті серця!

3. випускник: Люди, гідні найкращих слів, найвищих нагород.

4. випускник: Вам доземно вклоняємось ми,

За любов, за турботу, горіння.

Ми дорослими стали людьми,

Тож спасибі за ваше терпіння!

5.Випускник  . І в день такий урочистий, святковий 

Дозвольте Вашу працю вшанувати, 

І квіти всі принесені сьогодні, 

Від всього серця Вам подарувати ( дарують квіти вчителям)

6.Випускник . Дорогі вчителі, ми запрошуємо вас на урочисте вручення премії педакадемії «Вдячність випускника».

7. Випускник Переможцем в номінації «Без права на помилку» стають учителі   української мови і літератури Кобзиста Наталія Михайлівна і Мазан Галина Олексіївна

8 випускник: Переможцем в номінації «Небезпечні ігри» та «Зоряні війни» стає учитель   фізики Павелко Олександр Миколайович

9. випускник: Переможцем в номінації «Діти, здавайтесь!» стала учитель математики Драке Роза Володимирівна

1.  випускник: Переможцем в номінації «Горе от ума» стала учитель російської мови  та зарубіжної  літератури Тихо ненко Лариса Миколаївна

2. випускник: Переможцем в номінації «To be or not to be» стала учитель англійської мови Прилуцька Тетяна  Олексіївна

3.випускник: Переможцем в номінації «Шкільний екстрим» став учитель фізкультури По стольник Микола Іванович

4. Випускник Переможцем в номінації «Острів скарбів» стала учитель  історії Хмиз Алла Василівна

5. Випускник Переможцем в номінації «Пестики і тичинки» стала учитель біології Павелко Тамара Миколаївна

6.  випускник: Переможцем в номінації «Профі» стала заступник  директора по навчально- виховній роботі  Китайгора Людмила Іванівна та педагог організатор Рябуха Людмила Вікторівна

7. випускник: Переможцями  в номінації «Перший учитель» стали Шимко Зоя Валентинівна, Павелко Софія Миколаївна, Сідаш Наталія Миколаївна, Рябуха Оксана Олегівна.

8.Випускник  . Подякою «За мудрість і доброту» нагороджується Супрун Валентина Іванівна.

9. Випускник  Подякою  «За тактовність і чуйність до учнів» нагороджується бібліотекар Мазан Тетяна Олексіївна.

1. Випускник  Подяка  «За розуміння дитячої душі» нагороджується вихователь групи продовженого дня Решітник А.В.

2. Випускник  Подякою    «За єдність матеріального і ідеального» нагороджується директор школи Грицай Ніна Анатоліївна

подякою   «За повагу до учнів» нагороджується . психолог Павелко Ірина Анатоліївна.

3випускник Ми не прощаємось зі своїми вчителями.

4 випускник Сьогодні ми лише дякуємо Вам, наші добрі, рідні і говоримо до зустрічі 1 вересня у новому навчальному році.

5Випускник     А також щира подяка нашим , бібліотекарю,  медпрацівнику, кухарям, технічним працівникам!

6Випускник.  Отож привітаємо оплесками тих, хто разом з нами був усі 9 років . (Звучить пісня)

Ведучий Якщо є святині на землі, то найперші із них то є батько і мати. І батькова хата, і мамина ласка, і стежка до рідної домівки по якій вони ходять і вчили ходить нас. Ваші батьки сьогодні горді і щасливі за ваші здобутки, хвилюються за ваше майбутнє

Ведучий. Дорогі  учні , погляньте на своїх батьків. Їх очі сповнені сльозами щастя, а десь у глибині душі затаїлась тривога, бо попереду ще стільки випробовувань. Любіть батьків, надайте їм можливість гордитись вами, щоб передчасні зморшки не з’явились на їхніх прекрасних обличчях, щоб серця були спокійні за вас

Ведучий .Випускники вітають батьків

 7 Випускник. - Сьогодні тут  багато близьких нам людей.

 Та серед них є ті, кому в повсякденному житті ми забуваємо подякувати.

 Це - наші батьки!

8 Випускник.Від хвилювання нам перехоплює подих і нам важко говорити вголос.

9 Випускник.Тому ми вирішили написати листа нашим найдорожчим людям

.Виносять великий конверт , дістають листа, який читають по черзі на фоні музики

- Дорогі наші мами і татусі! Від першого подиху і дотику ваших рук до сьогодення сплинуло багато часу!

 - Погляньте на нас - красивих і дорослих, молодих і серйозних , романтичних і екстравагантних, сором’язливих і невгамовних!

- Дорогі наші батьки, для нас ви завжди найрідніші і найгарніші! Але чомусь сьогодні стурбовані як ніколи. Що ж, дорослі діти - це великі радощі і трохи більше проблем…

 - Все, чого ми досягли в цьому житті, це тільки тому, що ви постійно були поруч із нами…

- Благаємо, не залишайте нас ніколи!.. Ми завжди потребуємо вашої доброти, тепла і родинного вогнища…

 - Але ми такі уперті і намагаємося жити своїм життям… не перестаючи любити вас!

 - Які б протиріччя не роз’єднували нас, який би незалежний вигляд ми не мали, знайте, наші рідні, бажання пригорнутися до батьківського плеча несуть в собі навіть найупертіші і найнепокірніші діти… 

- Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними зватися вашими дітьми. 

- Рідні наші, припадаємо до ваших колін за подароване нам життя .

 Разом: - Ми любимо вас, доземний уклін вам!

Ведучий :  Найріднішим, наймудрішим, найближчим людям – музичний подарунок від наших випускників ( звучить пісня)

Ведучий

Тож від дітей подяку шлемо нині

Й УКЛІН земний батькам, усій родині.

Ведучий

Ви, діти, до пояса рідним вклоніться,

Так завжди робити годиться,

Хто вміє батька-матір шанувати,

Тому в добрі та щасті вік свій вікувати. (пісня від батьків у виконанні Охріменко Лесі )

 Ведучий.Рекордна кількість випускників 9 –го класу  Крутобалківської зош, вже завтра стане перед вибором продовжити навчання у школі чи досягати нових вершин поза межами школи.

Ведучий. Дорогі випускники!  9 років вів вас по життю учитель, віддаючи тепло свого серця. Були хвилини, коли серце втомлювалось. І тоді учитель поспішав до своїх учнів. Їх веселе щебетання вливало нові сили в стомлене серце, дитячі посмішки народжували нову енергію, допитливий погляд пробуджував думки.

Ведучий І це продовжується вічно, доки здатне битися серце вчителя, віддаючи  дітям любов і тепло. Збережіть у серцях маленькі вогники від вогню великої вчительської любові до вас. Нехай школа залишиться для вас тим  промінчиком любові і добра, котрий  вказує, як іти, щоб не спіткнутися. Не забувайте, що вчилися ви для того, щоб розум і серце віддати людям

Ведучий.Кожна людина має як таємниці, так і найзаповітніші мрії та бажання . Право закласти цеглину побажань в урочистій обстановці надається класному керівнику  Хмиз А.В., першій вчительці  Шимко З.В. та всім учням-випускникам 9 класу.

 Ведуча передає свічку першій вчительці зі словами:

 Ведучий: Ви запалюєте цю свічку як символ не тліючого тепла, фантазії, тепла і доброти. Нехай цей маленький вогник відобразиться зараз у ваших очах і залишиться у серці. Давайте збережемо цей вогник дружнього шкільного життя. Передайте свічку один одному ділячись теплом вогню, поділіться і теплом душі, скажіть один одному найпростіші, найдорожчі слова і побажання.

Слово першій учительці

Слово класного керівника

Ведуча:  Не згуби в своїм серці "людину",

Світу "правди" неси полум'я,

Не цурайся, люби Україну,

Бережи своє чесне ім'я. 

Розгорни соколинії крила,

Прапор "волі" здійми догори,

Хай несуть Твої дужі вітрила

Лиш могутні, попутні вітри. 

Хай щасливою буде дорога,

Котру вибереш Ти серед всіх.

Пам'ятай і молися до Бога,

Душу хай не осквернює гріх. 

Не забудь своїх друзів ніколи,

І затям, як святий "заповіт",

Що є мама, є вчитель, є школа,

Котрі вивели Тебе у світ (звучить пісня)

Ведуча: Шановні 9-тикласники, вчителі, батьки, гості. Сьогодні ми з вами стали свідками важливої події в житті наших учнів: вони закінчили школу ІІ-го ступеня.  . Ну от і все! Ми прощаємось із вами, любі  діти. Урочистий вечір, присвячений випускникам 9 класу вважати закритим.(звучить гімн України )

 Ведучий: Дякуємо за увагу! 

Ведуча: До побачення!

Підготувала Хмиз А.В. , класний керівник 9 класу. 2017 р  

Конкурсно- розважальна  програма

День Святого Валентина 

Мета: Виявляти вміння дітей в оформленні святкової класної кімнати, вчити працювати колективно; ознайомити з історією виникнення свята; розвивати в дітей почуття дружби, інтерес до знань; виховувати у дітей почуття поваги та взаєморозуміння до друзів, сприяти формуванню між учнями дружніх стосунків та почуття взаємодопомоги.

Учениця. Всьому початок є любов…

А твердять спершу було слово.

А я кажу вам знов і знову:

Всьому початок є любов.

Всьому початок є любов -

І осяванню, і сумлінню,

Очам жоржини і дитини –

Всьому початок є любов.

Учень. Є легенда, ніби при творінні –

Серце у людей було єдиним.

Але Бог за злочини невинні

Розділив його на половини.

І тепер одна одну шукають

Половини в почуттях кипучих.

Не знаходять – плачуть, проклинають,

І себе та інших часто мучать.

             Ведуча. Добрий вечір, дорогі друзі

Ведучий. Вітаємо всіх закоханих

Ведуча. Саме так. Поспівчуваємо тим незакоханим, які залишились вдома біля телевізорів, моніторів комп’ютерів.

Ведучий. Дружба, кохання, любов – одвічні теми поезії, музики, сенс повноцінного людського життя. Тому 14 лютого – за католицькою традицією – День Святого Валентина поступово трансформувався у всьому світі у День закоханих.

Ведуча. Коханням «хворіли» у всі епохи. Тому про нього так багато написано. Але повторень немає, бо неповторні самі люди, і кожне кохання прекрасне і величне

Ведучий. Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати.

Ведуча. Кохання – одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково « пише» свою неповторну історію кохання.

Читає вірш  Івженко Діана 

Ведучий. Ми всі рано чи пізно закохуємося. Жодна людина не застрахована від цього почуття, від помилок буднів і свят, суму і радості, розлук і зустрічей. Кохання – найкраще, що дано людині. Народне прислів’я каже: « Любові, вогню і каменю від людей не сховаєш.» І не треба, бо тільки закохані мають право на звання Людини.

Ведуча. Перше кохання, кажуть, найсильніше. Мабуть тому, що приходить рожевим серпанком юності. Зачіпає серце крилом ліричної пісні, збурює почуття, перетворюючи всі думки в солодкі мрії, що несуть у вир романтики.

   Читає вірш Бурда Тетяна

Ведучий Послухайте легенду про кохання

Колись, дуже давно, на Землі був острів, на якому мешкали усі духовні

цінності. Та одного разу вони зауважили, що острів почав опускатись під воду. Усі цінності сіли на свої кораблі і поплили світ за очі.

Залишилась тільки Любов.

Вона чекала до останнього, але коли вже чекати було нічого, їй теж

закортіло податися геть. Тоді вона звернулась до Багатства і попросилась до нього на корабель. Але Багатство відповіло:

– На моєму кораблі багато дорогоцінностей і золота, для тебе тут не вистачить місця.

Коли повз пропливав корабель Суму, вона попросилась до нього, але той відповів:

– Вибач, Любове, я такий сумний, мені треба завжди залишатися насамоті.

Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі.

Поруч пропливала Радість, але вона така була перейнята веселощами, що навіть не почула, як її кликала Любов.

Тоді Любов впала у відчай. Але раптом вона почула голос десь позаду:

– Ходімо, Любове, я заберу тебе з собою.

Любов озирнулася і побачила старого. Він довіз її до суші, і коли старий поплив, Любов спохопилась, адже вона забула запитати його ім'я.

Тоді вона звернулась до Знання:

– Скажи, Знання, хто врятував мене? Хто був цей старий?

Знання подивилось на Любов:

– Це був Час.

– Час? – перепитала Любов. – Але чому він врятував мене?

Знання ще раз поглянуло на Любов, потім вдалеч, куда поплив старий:

– Тому, що тільки Час відає, якою важливою в житті є Любов.

Ведучий. Справжня любов відкриває у людині такі таланти, про які вона раніше не підозрювала. Любов осявала творчість Сервантеса і Шекспіра, Байрона і Гете, Шиллера і Петрарки, Бокаччо і Бальзака, Стендаля і Пушкіна, Лермонтова і Маяковського. Та чи можливо перелічити всіх, кому любов дала силу, натхнення, наповнила життя новим змістом,новим світлом.

Ведуча. Перше побачення – скільки надій, радощів і злетів наповнює душу! Очікування його напоює п’янким вином щастя.

Читає вірш  Мазан Олена

Ведучий. Швидко плине час. Століття за століттям. Разом з ним змінюємося і ми. А що ж кохання? Можливо, воно вже не існує, іноді подумає хтось. І хочеться тоді крикнути: « Ні! Ні! Та ще раз ні! Любов жива, і ніколи не зникає, поки існує життя. Адже кохання і є життя.»

Ведуча. Кохання! Від нього розцвітає світ, світяться очі і горять серця закоханих. Стародавні греки вигадали таку легенду. Молодий Пан, бог лісів та полів, зустрів прекрасну річкову німфу Сіренгу – ніжну дочку світанку. Він довго спостерігав за її ніжною грацією та красою, забув навіть про свою гру. Вирішив Пан розпочати розмову з Сіренгою, але та, перелякавшись, втекла. Пан побіг за нею. Він хотів її заспокоїти, але німфа перевтілилась у чудовий кущ з ніжними ліловими та білими квітками. Так Сіренга стала ніжним, чарівним бузком. Кущі бузку пахнуть вночі, коли настає час закоханих.

Ведучий. « Кохання не має вікових меж» , - колись сказав поет. І справді. Гете у 74 роки робить пропозицію 19 – річній Ульріці. Кохання – це крила. Недарма кажуть: « Усі закохані – талановиті.» Приклади справжньої краси любові єдиної на все життя, любові не завжди розділеної, благородної, піднесеної: Данте і Беатріче, Ромео і Джульєтта, Трістан і Ізольда, Наталка Гончарова та Олександр Пушкін, Лермонтов та Варенька Лопухіна…

Звучить пісня у виконанні Коврігіної Нігіни та Леонтьєва Євгена

Ведучий. До вашої уваги сценка  у виконанні учнів 9 класу

 До залу входять Проня та Голохвостий. Проня тримає квітку. Вона сідає, кокетливо відводить погляд, Голохвостий запалює цигарку.

ПРОНЯ: (після невеликої паузи). Ваша папіроска шкварчить.

ГОЛОХВОСТИЙ: Ето в грудє моєйс!

ПРОНЯ: Чого?

ГОЛОХВОСТИЙ: Од любві!

ПРОНЯ: (манірно). Ах, што ви!

ГОЛОХВОСТИЙ: (бере Проню за руку). То єсть тут у нутрє (прикладає її руку до свого серця) у мене такая стремітєльность до вас, Проню Прокопівно, што хоч сквозь огонь готов простіть!

ПРОНЯ: Ах, ето ви кавалерські надсмєшки… Может по кому другому; у вас столько баришень…

ГОЛОХВОСТИЙ: Я своєї душі, Проню Прокопівно, не покину лиш би гдє. Развє-хіба там, гдє ваша душа, - і більше в нікотрому мєстє.

Проня встає і повертається до Голохвостого спиною.

ПРОНЯ: А ви знаєте уже, яка моя душа?

ГОЛОХВОСТИЙ: (з надривом). Ах, Проню Прокопівно, не рвіть мого серця, як паклю! По тому відітє, какой я погібший єсть чоловік.

ПРОНЯ: Чого ж погібший?

ГОЛОХВОСТИЙ: Потому здєсь у меня (показує на серце) такоє стремітєльноє воспалєніє завєлось, што аж шипить!

ПРОНЯ: (Дивлячись Голохвостому в очі). Когда б заглянуть можна було вам у серце.

ГОЛОХВОСТИЙ: То ви б там увиділі, што золотими слов’янскими буквами написано: Проня Прокопівна Сєркова. Ах, но єжелі б золотой ключ од вашого серця та лежав у моєй душі у кармані, вот би я бив щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серце і смотрєл би, смотрєл…

ПРОНЯ: (кокетливо). Ах, когда б же тому було правда?

ГОЛОХВОСТИЙ: (стає навколішки). В грудє моєй – Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку і серце!

ПРОНЯ: (удаючи, що здивована). Ой, мамо моя! Я так стривожена… так сталось несподьовано…

ГОЛОХВОСТИЙ: Ви не вєритє? Так знайте ж, що я рєшітєльно нікого не любив, не люблю і не любитиму окромя вас!

ПРОНЯ: Так дуже любите? (схиляється до нього).

ГОЛОХВОСТИЙ: То єсть говорю вам – кип’яток!

ПРОНЯ: Ой страшно!

ГОЛОХВОСТИЙ: (встає з колін, обнімає Проню за талію). Нє безпокойтєсь… обхождєніє понімаю… (пристрасно цілує їй руку).

ПРОНЯ: І я вас дуже люблю! (пристрасно дивлячись Голохвостому у вічі).Душка мой! Я согласна… бути вашой половіной.

Ведуча. Сьогодні на вечорі ми сподіваємось вибрати найніжнішу, найтендітнішу, найпривабливішу, найінтелектуальнішу, найчарівнішу, найтаємничішу дівчину, яка стане Валентиною нашої школи на весь рік, аж до наступного свята закоханих

Ведучий. Ми не сумніваємось також у тому, що зуміємо всі разом обрати найвродливішого, наймужнішого, най-най-найпринаднішого Валентина, який буде еталоном джентльмена упродовж цього року

Гумореску читає Керестей Рустам

Гумореска

В день Святого Валентина
В школах скрізь одна картина:
Геть забуті всі завдання,
Пишуть старанно послання:
«Ти чудова», «гарний ти»,
«Мрію в клуб з тобой піти».
Валентинки надсилають
І на відповідь чекають.
Всі записки від дівчат
Про кохання не мовчать:
«Я люблю, про тебе мрію,
Від кохання майже млію».
Хлопці ж є більш меркантильні
До практичних речей схильні:
«Дай бо фізику списати,
Буду вічно поважати»,
«В клуб з тобой піти не складно,
Тільки дуже вже накладно
Якщо сильно любиш ти,
За коктейлі заплати».
«Щоб ти зовсім не зомліла,
Ось тобі завдання,  мила.
Напиши на завтра твір
І англійську перевір».
З року в рік на день Святого
Всі ці жарти ні до чого,
Бо святкуєм знов і знов,
Щоб згадати про любов.

 ВЕДУЧИЙ: І на честь цього дня ми оголошуємо невеличку конкурсну програму «Валентин і Валентина».

Ведучий . Ми вдячні всім, хто завітав до нас на вечір. Бо саме ви, дорогі друзі, своїми аплодисментами допоможете визначити, хто ж стане титулованим переможцем.

Ведуча. У такий день самих розмов про кохання замало. Потрібно провести турнір на честь справжнього кохання.

Ведучий. Спочатку ми запрошуємо  дівчат, які погодилися брати участь  у цьому нелегкому змаганні (дівчата виходять під звуки вальсу).

Ведуча. Я оголошую перший конкурс «Ситуація». Кожна з шести учасниць має відповісти на три запитання, відповіді на які допоможуть нам з’ясувати рівень мислення 

1.Кого б ти взяла до себе в хату: приблудного собаку чи приблудного кота? 

2.Ти знаєш багато смішних історій про одного зі своїх приятелів. Як ти чинитимеш? (Розповіси будь-якому зустрічному; розкажеш лише декому; залишиш у таємниці) 

3.Чи варто розводити вдома квіти? Як їх доглядати? Які квіти тобі до вподоби? 

4.Як. По-твоєму. Треба було б продовжити речення і чому? «Той, хто дарує на День народження тварин… (чинить необдумано; повинен бути впевненим у тому, що людина, якій дарують, мріє про тваринку й доглядатиме її; без сумніву, принесе радість іменникові) 

5.Твій друг часто щось позичає, але ніколи не повертає річ, яку взяв. Зараз він просить покористуватися дорого вартісним ноутбуком. Якою буде твоя реакція і чому? (Даси без роздумів; скажеш, що у тебе ноутбук зіпсувався; відмовишся дати, пояснивши причину) 

6.Чим займаєшся у вільний час? 

7.Друг випадково розбив твій годинник. Що ти зробиш і чому? (Скажеш. Що збиралася купити новий; примусиш заплатити; відмовишся від нового годинника, який запропонує друг, але влаштуєш невеличкий скандал) 

8.Чи варто, по-твоєму, годувати голубів чи лебедів в містах? Чому?

9. Багато сучасних молодих людей твердять, що справжнього світлого почуття кохання не існує. Що думаєш про це ти? 

10Чи любиш ти анекдоти? 

11Ти вважаєш, що справжній друг повинен… (обговорювати з тобою абсолютно все; говорити тільки те, що хоче; залишати свої думки і проблеми при собі)

12Про що думаєш, дивлячись на папугу в клітці?

Ведучий Тепер запрошуємо хлопців Дорогі друзі! Вам належить пройти подібний тур випробувань. Та ми певні, що ви упораєтесь з усіма завданнями по - джентельменськи. Отож вирушаємо .

1.Твоя подруга підтримує стосунки з людиною, яку ти не долюблюєш. Що ти зробиш у такому разі? (Перестанеш бачитися з подругою; нічого й не скажеш й продовжуватимеш з нею дружити; скажеш подрузі, що вона має вибрати між тобою і ним (нею). 

2.Який колір тобі до вподоби та чому? 

3.Як ти позичиш грошей у подруги? (Делікатно натякатимеш; просто попросиш у борг; нічого не скажеш: хай сама здогадується про твою потребу.) 

4.Чи подобається тобі готувати і яку страву – найбільше? 

5.Твоя подруга купила одяг, який, на твою думку, їй не личить. Як ти поведешся? (Відразу скажеш, що він їй не личить і поясниш чому; нічого не скажеш.) 

6.Яким ти уявляєш свій ідеал? 

7Ти сидиш у колі мовчазного товариства. Що ти робиш? (Мовчимо – ну той що? Я намагатимусь якось «оживити» компанію; запитаю, коли скінчиться хвилина мовчання.) 

8.Як ти гадаєш, кому треба освідчуватися першим: хлопцеві чи дівчині? 

9Якими думками починається твій робочий день? (Сподіваєшся,що він буде успішним; мрієш, щоб час пройшов швидше; тобі приємно побачитись іпоговорити з колегами; сподіваєшся, що з цього дня у тебе закінчаться неприємності.) 

10Як ставишся до читання газет? 

11Які квіти подаруєш коханій на першому побаченні? 

12Собаку якої породи ти мрієш завести?

 

Ведуча .Другий конкурс „Відкритий лист”Дівчата і хлопці повинні написати листа   дівчині і хлопцеві  і представити його на суд присутніх через три хвилини.

Ведучий .Поки наші конкурсанти виконують завдання , послухайте як Як святкують День Святого Валентина в інших країнах

Наприклад, італійці у День Св. Валентина вважають своїм обов’язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають «солодкий»

Ведуча . Поляки в цей день відвідують Познань. Там , за повір’ям, лежать мощі Св. Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що молитва перед нею допомагає в любовних справах.

Ведучий. Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками. В давнину у Німеччині дівчата писали на цибулинах тюльпанів чоловічі імена. Який тюльпан зацвіте першим – за того дівчина і вийде заміж.

Ведуча . В Японії на День Св. Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад. Причому подарунки отримують не лише кохані, але й колеги та начальники чоловічої статі.

Ведучий . Багато років тому в Англії у цей день дітей наряджали в одяг дорослих. Вони ходили від хата до хати і співали пісні про Святого Валентина

Ведуча . В Уельсі з дерева вирізали дерев’яні ложки й дарували їх своїм коханим 14 лютого. Ці ложки оздоблювали сердечками, ключиками, що означало: «Ти знайшов шлях до мого серця»

Ведучий . На Сицилії існує таке повір’я: якщо молода дівчина стоятиме біля вікна півгодини перед сходом сонця напередодні Дня Валентина і перший промінь впаде на неї, то того ж року вона вийде заміж

Ведуча Слово мають наші хлопці і дівчата.

Ведучий. Нехай наші конкурсанти трішки відпочинуть , а ми проведемо невеличку вікторину. Ми  ставимо запитання-ви відповідаєте

1.Вона одна з 12-ти божеств Олімпу. Вона втілення краси та чарівної жіночності. Володіє поясом, який може зробити будь-яку смертну жінку чи богиню ще кращою. А народилася вона з морської піни. Для митців(художників, скульпторів, поетів) вона є втіленням жіночої краси та грації. Хто це? (Афродіта)

 2. Він – син Зевса: захисник пастухів, охоронець домашнього вогнища. А тепер у переносному значенні його ім’я вживається для позначення ідеалу чоловічої вроди (Аполлон)

3.У древніх римлян вона вважається богинею садів. Її ім’я вживалося для позначення вроди і кохання. Її зображували у скульптурах і ще досі вчені не можуть відгадати таємницю її рук. А ще її ім’ям названа одна з планет сонячної системи.(Венера)

4.Довньогрецький філософ Платон дуже давно дав означення любові, назвавши її позбавленою одного з органів чуття. Навіть сьогодні ми досить часто чуємо цю фразу, особливо, коли йдеться про материнську любов( Любов сліпа)

5. Світова література нараховує більше ста творів, сюжетом для яких стала легенда про хлопця, що витратив все життя  на любовні пригоди. Цим іменем називають чоловіків, які часто змінюють подруг.(Дон жуан)

6. Ці вірші, що належать перу Є. Гребінки, друкувалися в пісенниках як «знаменитий циганський романс». У цій відомій пісні закоханий освідчується в коханні одному з органів обличчя. (Очи черные)

7. Цей вродливий юнак нехтував усіма дівчатами, що в нього закохувалися. Тому одна з богинь покарала його таким чином, що влаштувала на полюванні так, щоб він побачив у джерельній воді своє відображення і закохався у нього. З любов’ю і помер. На його могилі вирослі квіти… Назвіть ім’я хлопця і назву квітів. (Нарцис)

Ведуча  3 конкурс „Компліменти

Наші хлопці беруть свої дівчат і стоять навпроти один від одного на відстані 10 кроків. На кожний крок лицарі дарують дамі свого серця комплімент, поки не підійдуть до неї. перемагає той лицар, що не повториться, не помилиться і без пауз виголосить найніжніші слова. але є одна умова: перший учасник буде говорити компліменти, пов'язані з рослинами: наприклад, квіточка, пелюсточка, трояндочка...; другий - компліменти, пов'язані з тваринами: зайчик, пташечка, ластівочка; третій - компліменти, пов'язані з неживою при­родою: сонечко, зіронька...; а четвертий - компліменти-прикметники: дорога, люба, мила, ніжна....,

Ведучий  Наступний  4 конкурс «Зрозумій без слів» 

Уявіть собі, що ваша дівчина знаходиться по той бік вулиці, ви її побачили і хочете запросити її куди-небудь.

Але оскільки вона вас не чує, скористайтеся мімікою і жестами, не говорячи жодного слова. Дівчата мають зрозуміти ваше запрошення.

( На вибір, жеребкування)

1.Запрошення в кіно.

2.Запрошення на футбол

3.Запрошення на дискотеку

4.Запрошення на балет

5Запрошення в кафе

6. Запрошення   в цирк

(а дівчата повинні відгадати)

 Ведуча. До наступного конкурсу «Зрозумій мене без слів» ми запрошуємо дівчат. Всі ми знаємо, що у відношеннях самим головним є взаєморозуміння. Дівчата, ваша задача, пояснити за допомогою міміки і жестів, без слів фразу, яка написана у вас на аркуші. 

Я хочу великий букет   троянд. 

Я приготувала тобі торт у вигляді серця. 

 Запроси мене на  танець

Давай сходимо на балет. 

Допоможи мені знайти телефон в сумочці. 

  Запроси менена лижну прогулянку

(а хлопці повинні відгадати)

Ведучий : А зараз наступна гра з глядачами

1.      … гаряче вариво вулкана (Лава)

2. … рослину, що дає листи для вінків чемпіонам (Лавр)

3. … вірменський хліб (Лаваш)

4. … тканина із синтетичного волокна. (Лавсан)

5. … запашні блакитні квіти з пісні Софії Ротару  (Лаванда)

6. … не тільки почесна популярність, але й чоловіче ім'я  (Слава)

7. … одяг для купання й плавання.  (Плавки)

8. … орган руху риб    (Плавник)

9. … ударна деталь рояля й комп'ютера   (Клавіша)

10. … прадід піаніно  (Клавесин)

11. … результат гарячої дружби металів    (Сплав)

12. … метод полювання на звірів і злочинців   (Облава)

13. … і древня зброя, і спортивний снаряд у художній гімнастиці   (Булава)

14. … частина вудки.  (Поплавець)

15. … торговельний стіл    (Прилавок)

16. … апарат для стерилізації медичних інструментів.   (Автоклав)

Ведучий  7 Конкурс Попелюшка

У знаменитій казці Шарля Перро принц знайшов свою кохану завдяки кришталевій туфельці. Тож у цьому конкурсі хлопці приміряють образ принців, а дівчатка на кілька хвилин перетворяться на Попелюшок.Хлопці стають до дівчат спинами та зав’язують очі шарфами. В цей час дівчата знімають по одній туфельці та кладуть їх до купок іншого взуття, які лежать поряд зі стільчиками принцес. Ведучий перемішує кожну купу, щоб хлопцям важче було знайти потрібну туфельку. Учасників підводять до своїх Попелюшок. Їхнє завдання: із зав’язаними очима якомога швидше відшукати і одягнути на ніжку коханої її власну туфельку

Ведуча. Для вас, шановні , ми підготували найважчий іспит, інтелектуальний конкурс, який називається “Питання на засипку”.Відповідати потрібно зразу, без обдумування і підказок. Тиша в залі допоможе вам зосередитись на питанні. Кожен з вас повинен відповісти на  запитання. 

1. З якого крана не беруть воду? (З підйомного)

2. Що знаходиться в середині школи? (Буква о)

3. На базарі один покупець купив три кози і заплатив 3 гривні. По чому пішла кожна коза? (По землі)

4. Пішохідна частина вулиці. (Тротуар)

5. З якої рослини плела сорочки сестра для своїх братів-лебедів? (З кропиви)

6. Пристрій, який вимірює температуру тіла? (Термометр)

7. В якій квітці сиділа Дюймовочка? (Тюльпан)

8. З яким кольором змішують жовтий, щоб отримати зелений? (Синій)

9. Як називають квадратний майданчик для гри в бокс? (Ринг)

10. Як в Україні називають посаду голови держави? (Президент)

11. Хто має найбільший хобот? (Слон)

12. Яку команду дає вартовий? (Стій)

13. На якому музичному інструменті грає крокодил Гена на день свого народження? (Гармошка)

14. Що згубила Попелюшка, тікаючи з балу? (Туфельку)

15. Чим заправляють салат олів”є? (Майонезом)

16. У який гощик не можна налити води? (У повний)

17. Якого каменя немає у морі? (Сухого)

18. Скільки тварин тягнуло ріпку? (3)

19. Хто вигнав Крутя і Вертя з-за столу? (Півник)

20. Хто вигнав Козу-Дерезу з зайчикової хатки? (Рак-Неборак)

 Ведучий Наступний конкурс “Танець з шарами”

Ведуча.Чи знаєте ви, що: у різних країнах світу цілуються по-різному:

-у Японії вважається дуже непристойним цілуватися при свідках. Саме з цієї причини ви майже ніколи не побачите поцілунку в японському фільмі. Те, що у всьому світі називається "японським" поцілунком, виконується так: встаньте на відстані одного кроку один від одного, нахиліться вперед і, витягнувши губи, доторкніться ними губ партнера. Рот не відкривати!

 - у Китаї притуляються щоками;

 -  ескімоси, полінезійці не цілують один одного в рот. Вони труться носами. Спробуйте! Це дуже приємно, а ще в Полінезії партнери зубами висмикують один одному волосся з брів;

 -  а в Гамбії притискають жіночу долоню до свого носа;

 - невинний поцілунок "чмок-чмок" спалює 5 калорій. Збільшивши інтенсивність цілування, ви можете спалити до 30 калорій за один поцілунок. Для порівняння: хвилина швидкої ходьби спалює всього 4-5 калорій!

 - цілуючись, ми обмінюємося 9 мг води, 0,7 г альбуміну, 0,18 г органічних речовин, 0,7 мг жирів й 0,45 мг солі!

 - під час поцілунку від однієї людини іншій передається 278 різних культур бактерій. На щастя, 95 відсотків з них не представляють небезпеки;

 - перший поцілунок в кіно відобразили в 1886 році. 30-секундний фільм Томаса Едісона, який так і називався "Поцілунок";

 - більше всього поцілунків - 127 - у фільмі "Дон Жуан" 1927 року. Всі ці поцілунки отримали від Джона Беррімора дві актриси: Мері Астор і Естелль Тейлор.

 - в середньому людина за все життя витрачає на поцілунки 2 тижні;

 - а американець А. Е. Вольфрам з Міннесоти поставив рекорд по кількості поцілованих за одиницю часу. Під час фестивалю, що проходив в його штаті, за 8 годин він поцілував 8001 людину. Знайшлася ж така кількість охочих!

 - найтриваліший поцілунок, занесений в Книгу рекордів Гіннесса, тривав 17 днів 10 годин і 30 хвилин. Переможці загриміли в лікарню з виснаженням організму. Після виписки їх шляхи розійшлися і більше не перетиналис

 Ведучий  Зараз ми розповімо вам про найдивовижніші валентинки світу.

В 1.Найважча валентинка. Ця „валентинка” важить понад 2260 кг і являє собою величезний стіл у формі серця. Стіл видовбаний із коралу одним наполегливим емігрантом із Латвії Едуардом Ліндскалниншем. Побачити диво-стіл можна в містечку Хаушсед, штат Флорида, США.

В.2. Найбільша валентинка Ця листівка – 10 м заввишки, 40 – завтовшки. ЇЇ встановили у 2000 році в центрі Бомбею. На жаль, на такий подвиг спромігся не якийсь закоханий індійський юнак, а місцева компанія „Кваліті Валс Корнето”, яка торгує морозивом. Хитрі власники таким чином вирішили потрапити до „Книги рекордів Гіннеса” і привернути увагу споживача до власного продукту. Оскільки кожен бажаючий зміг написати на листівці слова кохання, вона швидко перетворилася у справжній гімн коханню.

 В.1Найдорожча валентинка. Була подарована легендарним Аристотелем Онасісом співачці Марії Даллас. Валентинка була виготовлена із золота, оздоблена діамантами й іншим коштовним камінням, та загорнута у хутряну шубу. Але одружився грек із Жаклін Кеннеді. Конкурс „Зроби сукню коханій”

В.2 Найкорисніший подарунок. У 2004 році компанія Nokia випустила подарунковий набір до Дня святого Валентина. Набір складався з мобільного телефону і шоколадних це курок, теж у вигляді телефонів.

В.1 Найгучніший подарунок. На одній із площ Токіо 14 лютого проходить конкурс на найгучніший подарунок до Дня святого Валентина. Юнаки і дівчата по черзі лізуть на спеціально створений для цього підмоток і кричать слова кохання. Перемагає той, чий подарунок голосніший, а голосові зв’язки міцніші.

В.2 Найміцніший подарунок. У 2005 році англійці з містечка Уест-Мілденс зварили до свята всіх закоханих спеціальне пиво з нетрадиційною назвою „Бабій”. Воно вийшло світло-рожевим, оскільки до його складу увійшов місцевий терен. Вважається, що пиво „Бабій” мало пом’якшати жіночі серця і надати сміливості чоловікам, або навпаки…

В 1. Найнетрадиційніший подарунок. Сер Ельтон Джон дуже романтичний – у 2005 році 56-річний співак у День святого Валентина буквально заполонив усе небо Лас-Вегаса надувними трояндами. Ось така романтика!

 Ведуча Конкурс “Нагодуй яблуком” . Яблука підвішуються на вірьовки і даються в руки дівчатам. Хлопці повинні з’їсти яблук у своєї дівчини без допомоги рук. Хто швидше це зробить — той виграє.

Ведучий Конкурс «Порви газету»

Однією рукою правою або лівою все одно — розірвати газету на дрібні шматки, рука при цьому витягнута вперед, вільною рукою допомагати не можна. Хто дрібніше виконає роботу. Можна грати парами, користуватися тільки однією рукою кожен.

 Ведуча.Зараз ви , шановні глядачі повинні обрати Валентину і Валентина

Ведучий . Ось і завершилася  наша конкурсно- розважальна програма , присвячена  Дню Святого Валентина.

Ведуча. Нехай у вашому житті, тим більше що вона тільки-тільки починається, буде якомога більше любові. Адже любов - це та сила, яка рухає світом і людиною.

Ведучий А ми прощаємося з вами. До нових зустрічей!

Підготувала Хмиз А.В. , класний керівник 9 класу. 2017 р 

Тема : Свято День  Соборності України

Мета: виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродженняпаросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

Обладнання : проектор, на дошці великими літерами надпис 22 січня День Соборності України, мапа України, учні у вишиванках, музичний супровід.

(Звучить пісня у виконанні Калантай Т,, Рябухи Н., Сімійон А.. Пантелейчук С. " А ми дівчата з України")

З одно боку виходить дівчина Західна Україна і промовляє:

Я – Західна Україна! 

Горджуся й радію, 

Що рідною мовою 

Я володію,

Шевченковим словом 

Умію писати 

Слова мелодійні 

І вірші складати.

З іншого боку кімнати виходить дівчина Східна Україна

Я – Східна Україна! 

Де все мені в радість: 

Ліси і садки. 

Озера й річки,

І глибокі ставки,

Лани неосяжні, 

І гори, й долини, 

Цвіт білосніжний 

У лузі калини. 

В душі моїй солодко 

Грає сопілка, 

Бо я з України, 

Бо я - українка!

Західна Україна (з гордістю)

Бо – я – Українка!

До Українок підходить дівчинка

Одна Батьківщина, і двох не буває, 

Місця, де родилися, завжди святі. 

Хто рідну оселю свою забуває, 

Той долі не знайде в житті.

  Виходить хлопчик

Ой ти, ненька-Україна,

Я тебе кохаю,

У свiтi кращої країни

Я не знаю.

Чорне море, степ широкий,

Зеленi Карпати,

I пiд небом синьооким

Стежина до хати.

Ось тому сьогоднi треба

Нам i нашим дiтям

Пiд блакитним мирним небом

За неньку радiти.

Дівчинка до Українок

Обніміться ж ,сестри, мої,

Молю вас, благаю!

І не дайте Чорній Сили

Вас роз’єднати

Ведучий:Це були криваві часи для України. У 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна, панували безвладдя і стихійність. Суспільство було розділено за політичними інтересами, а влада — за розбіжностями у стратегії та військовій орієнтації

Ведучий У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, першого президента М. Грушевського, проголошення створення Української Народної Республiки (УНР).У січні 1918 р., згідно Четвертого універсалу першого українського уряду, Україна проголошувалася самостійною державою — УНР (Українською Народною Республікою), а в листопаді 1918 р. у Львові було проголошено утворення ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки).  

Ведучий 22 січня 1919 року  урочисті заходи щодо проголошення "Акту злуки" проходили на Софійській площі в Києві. На масовому вічі посол ЗУНР Лонгін Цегельський передав грамоту Національної ради ЗУНР "Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною" голові Директорії УНР Володимиру Винниченку. Павло Скоропадський, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Євген Петрушевич, Симон Петлюра, Кость Левицький — це люди, які творили історію України того часу. Актом об'єднання стверджувалось об'єднання двох тодішніх держав на основі українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців.

Ведучий Але радість від Акту Злуки зовсім скоро затьмарилася, бо умовах приходу до влади більшовиків військові командири ЗУНР і УНР продовжували відстоювати в першу чергу регіональні інтереси. В результаті 21 квітня 1920 року голова Директорії УНР Симон Петлюра підписав "Варшавський договір", згідно з яким ряд західних територій України відійшли до Польщі. З тих пір кордони України ще неодноразово "вирівнювалися" зважаючи на геополітичні процеси і остаточно сформувалися лише у 1954 році.

Ведучий . Одна з наймасштабніших акцій з нагоди Дня соборності України пройшла в 1990 році. 21 січня патріотичні сили організували "живий ланцюг" між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. За різними оцінками, в акції брало участь    до 3 мільйонів українців. В кінці 2000-х років в Україні почали відроджувати традицію створення "живих ланцюгів", що символізують єдність українського народу. Указом Президента України від 13 листопада  2014 було встановлено свято «Про День Соборності України»

Ведучий   22 січня цього року Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.   «Збулися віковічні мрії. якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаннями дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу».

Ведучий В день свята Української державності постають передо мною постаті лицарів і мучеників Великої ідеї. Тих, що життям своїм заплатили за свою віру в неї. Тих, що створили спільним чином свого життя легенду нації—легенду збройної боротьби її за своє право жити вільною і державно-незалежною. Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю. Хай свято сьогоднішнє навчить нас шанувати пам’ять полеглих і бережно плекати традиції боротьби за українську державність, такі чисті й пророчі, такі ушляхетнюючі, бо й оправдані, і скроплені святою кров’ю найкращих синів нації.

Звучить пісня «Разом нас багато, нас не подолати»

На фоні пісні діти з’єднують в одне ціле герби областей України, символічно показуючи злуку всіх земель в єдину соборну державу.

 Учень  :Встала мати – Україна –Сонце засвітило,

Пробудилася народна,незнищенна сила.

Сотні літ нас розпинали,та не побороли,

Бо не вмерла Україна і не вмре ніколи.

Учень Слава тобі, Україно, невмируща слава,

Да святиться твоя воля і твоя держава.

Слава тобі, Україно, від роду до роду,

Як накажеш, ми поляжем за твою свободу.

Учениця: Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре про це знаєм,

Що зовемось українці

І українських предків маєм.

Учень Батько, мати, брат, сестричка

і всі інші члени роду,

Всі належать до одного

українського народу.

Учениця: Бо родитись українцем –

Це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити –

Найважливіша з усіх справа.

Учениця:Щоб цвіла Україна моя,

Ми даємо обіцянку нині,

Вчитись так, щоб набуті знання

Пригодились моїй Батьківщині.

Учениця: Присягаєм рідну віру

Завжди визнавати,

По вкраїнськи говорити,

Молитись, співати.

Учень Ми всi дiти українські,

Український у нас рiд,

Дбаєм, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у свiт.

Учень Моя Україно!

Я вірю, що дух твій ніколи не згасне.

Ти совість народу, незгасна зоря,

Живи й процвітай, Україно моя,

Для миру, для щастя, любові й добра.

Ведучий. 25 років ми живемо на вільній землі, працюємо на користь незалежної держави, яка має свій Прапор, свій Герб та Гімн. Про це мріяв, за це боровся наш нескорений народ.

Ведучий. Повсякчас пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Ведучий. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Ведучий. Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, щоб отримати таку бажану свободу. часи, коли вже жодна з країн світу не може нам диктувати свої правила. А ще Україна понад усе прагне до миру, спокою. Сьогодні їй знову приходиться боротися за свою єдність, волю, правду. Наша держава опинилася сам-на-сам зі складними проблемами , які мусить вирішувати не хто інший, як її народ.

Ведуча. Найболючішою проблемою сьогодні залишається питання єдності та неподільності України.

Ведуча. Листопад 2013 – лютий 2014 р. – «революція гідності». Ці події тривожать і не залишають байдужими жодного громадянина країни, і тому кожному з нас необхідно усвідомити за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня». Кровоточать рани наших сердець з приводу того, що відбувається на Сході нашої держави. Не висихають сльози на очах матерів, сини яких захищають єдність і незалежність рідної землі.

Ведучий. Такими, що виконали свій громадянський обов’язок, які рішуче стали на захист суверенітету нашої держави, є і наші земляки, колишні учні нашої школи .Від імені всіх присутніх прийміть найщиріші слова подяки за наш спокій, захист нашої Батьківщини, силу, патріотизм, мужність, стійкість. Ми пишаємося Вами!

Ведуча. Але захист Батьківщини – це не тільки мужність, не тільки відданість, це ще і смерть.Вшануймо хвилиною мовчання пам'ять героїв Небесної сотні, борців за свободу людей під час революції гідності, героїв, що полягли у боротьбі, захищаючи суверенітет, незалежність та територіальну цілісність нашої України. Вічна пам'ять героям, Вічна слава!

Ведучий Ми молоде покоління незалежної України віримо, що територіальна цілісність нашої держави, скріплена кров’ю Мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

ВедучийМи маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багату, вільну й демократичну Україну, якою пишатимуться наші нащадки.

ВедучийПлекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви покладені на вівтар незалежності, соборності, державності. Тож давайте друзі візмемося всі за руки і покажемо, що наша країна ЄДИНА і Соборна!!! ( Діти утворили "живий ланцю")

Українка. Соборність – це символ.

Українець. Символ боротьби за волю,

Українка. Порозуміння між людьми…

Українець. І часточка надії і віри у майбутнє.

Ведуча. Так, вір в майбутнє нашої великої родини, що зветься Україною.

(Звучить пісня у виконанні Калантай Т. "Помолюсь за Україну")

Підготувала Хмиз А.В. 2017 р.

Виховний захід

«Голодомор – 1932-1933 років

– біль серця всієї України»

Мета виховного заходу:виховна: виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави;освітня: ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки;розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формувати гнучкість,самостійність, критичність мислення.

Хід виховного заходу

На столі — розламана хлібина, букет свіжих квітів, перев'язаних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику.

Лунає музика — «Реквієм» А. Моцарта (упродовж композиції звучатиме то

тихіше, то гучніше).  

Ведучий : День па́м'яті жертв голодомо́рів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

Ведучий Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам'яті» в Києві також беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів та міжнародних організацій, громадські і культурні діячі.

Ведучий  У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

 Ведучий  У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами. В пам’ять про українців, які загинули від голодомору 1933 року запалимо Свічку Пам’яті. ( запалюють свічки)

Ведучий . Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

 Ведучий  Сьогодні, коли від початку голодомору минули десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони безвинних замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок. 

Ведучий . Пом'янімо душі померлих від голоду хвилиною мовчання.Ведучий  Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, жестом покаяння і перестороги. Ведучий . Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла 

В молитві я молюсь до Бога.
За Україну я його прошу.
Пошли народові, Небесний Отче, долі,
Надії й віри, відверни біду.

Ти збережи нам, Боже, Україну,
Вона одна, а ми – її сини,
Не дай упасти на коліна, 
Не допусти руїни ти її.

Наш рідний край у світі наймиліший,
Країна наша краща на землі.
Не дай її розбитись, розчинитись
Між ворогами! Захисти її.

Я до небес звертаюсь у молитві,
За Батьківщину молюсь до творця.
Дай, Боже, Україні відродитись, 
Нехай живе свята моя земля!

 Ведучий  У радянській Україні небезпечно було не тільки писати про штучний голод у пресі, листах до партійних “вождів” або ж родичам за кордон, але навіть у приватних щоденниках. Будь-який необережний запис міг зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ГУЛАГу. 

Ведучий   Та  попри всі небезпеки були люди, які не могли замовчати цей злочин. Вони намагалися в різний спосіб розповісти та зберегти правду, донести її до світу. Ми називаємо їх “Людьми Правди”. І цього року особливо вшановуємо їх – за їхні чесність і мужність. Ці Люди за сферою діяльності абсолютно різні – від колгоспного сторожа на Харківщині до Президента Ради Ліги Націй. Але усіх їх об’єднує спільне прагнення – донести до суспільства правду про страшні злочини комуністичної влади.

  Ведучий Саме завдяки цим безстрашним «Людям правди» ми дізнаємось про страшний голод. Саме цим людям і присвячена наша виставка в холі школи.

 Ведучий Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933 року. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше – діти, і останніми – жінки. Але, перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство. Голод притуплював моральність. У багатьох місцевостях зафіксовані випадки канібалізму.

 Ведучий   Очевидці, що пережили ті страшні роки згадують жахливі подробиці: «Люди їли все, що попадалось: мерзлі буряки, які знаходили на плантаціях, просяну шелеху, різні бур»яни. А найбільше їли лободу, яку обмивали кип»ятком і замішували мукою з липового листя, або качанів кукурудзи без зерна…»

 Ведучий Наприкінці зими 1933 року  голод  на  Україні  набув  велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів, горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліб не продавали. Дороги, що вели до міст, були заблоковані, проте тисячі селян усе ж пробирались туди та, не знаходячи довгожданого порятунку, вмирали прямо на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вбивали і їли один одного, а найстрашніше – батьки їли своїх дітей.

 Ведучий Випадки канібалізму стали частими і в 1933 році. Зокрема, у с.Руде Володимирського району Київської області: мати залишила троє дітей, а сама вийшла. Двоє з них — хлопчик і дівчинка — вбили молодшу сестру, відрізали їй голову і сирим їли м’ясо своєї жертви-сестри. На жаль, таких фактів було дуже багато. Збереглися архівні матеріали, що підтверджують масові випадки канібалізму.

 Ведучий Так на Україні було зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами. А в цей час на залізничних станціях, в елеваторах, під охороною армії, зберігалось зерно, передбачене для вивезення за кордон.

 Ведучий Не оминув голод і наш край . 280 жителів сіл Крута Балка, Дудки Гай, Вільний Степ загинули мученицькою смертю.

 Ведучий  Хліб… Скільки померло з твоїм іменем на вустах. Іменем жертв тридцять третього року благаю вас – бережіть хліб, бо Хліб – це Життя.

 Ведучий   Найстрашніше було дивитися на маленьких дітей, висохлі, як у скелета, кінцівки яких звисали з роздутого живота. Голод стер з їхніх облич усі сліди щасливого життя, перетворивши їх на замордованих примар, і лише в очах ще лишився відблиск далекого дитинства.

 Ведучий Діти гинули з різних причин: від опухання та хвороб, ставали жертвами людоїдів, від фізичної розправи над ними, від самогубства. Переважно помирали від голоду. Жахливим випробуванням для підлітків став 1932 p., протягом якого вони масово гинули в містах і селах, тихо помирали, не дочекавшись допомоги.

 Ведучий   У 1933 році померлих від голоду по селах стало стільки багато, що труни лежали на вулицях, дорогах, в хатах по кілька діб. Влада на місцях призначала окремих людей, котрі збирали трупи і відвозили їх на кладовища возами, одержуючи за свою працю продовольчий пайок. Вони здебільшого ховали людей у неглибоких ямах, земля в яких ще довго ворушилась, бо серед мертвих нерідко траплялись і напівживі!

 Ведучий  Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не маємо права забувати її чорних сторінок. Адже довгі роки ми говорили між собою пошепки про ті страшні роки і сьогодні, коли ми маємо власну державу, настав час говорити про це вголос. Цього вимагає історія. Цього вимагають мільйони жертв.

 Ведучий Усі,  хто загинув у 1933 році голодною смертю, не могли безслідно зникнути.

Ми працьовита, терпляча нація. Наш народ заслуговує на шану й повагу. А пам’ятником жертвам хай буде наша пам’ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ у 1932-1933 роках.

        Час пройшов, проминули літа,

         Вже зітерлися в пам’яті нашій

         Тих жахливих часів гіркота

         І обличчя від голоду павших.

        

         Сільський цвинтар, буяє бур’ян

         На занедбаній братській могилі.

         Невже в головах наших туман,

І розвіять його ми не в силі?

         Але пам'ять не вмерла, жива,

Хоч всі ми заслуговуєм докір.

Ось дідусь промовляє слова,

Все згадав, а пройшло стільки років.

Хай стоїть на могилі цей хрест,

А на душах хай крига скресає.

Хоч один він стоїть на сто верст,

           Хай на ньому свіча не згасає

 Ведучий  Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.

Ведучий Сьогодні, коли від початку голодомору минає 84 роки , ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.

 Ведучий Ми  закликаємо усіх присутніх згадати у своїх молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!

Ведучий Запрошуємо приєднатись до всеукраїнської акції «Засвіти свічку». Хай кожен з вас у суботу о 16.00 запалить свічку пам’яті, в знак вшанування невинно замученого голодом українського народу

Ведучий Просимо учнів покласти гірлянду до пам’ятника жертвам голодомору.

2016 р.

Хто вмирає в боротьбі – в серцях живе повіки!

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: виставка плакатів «Наш дух не зламати, свободу не вбити!», виставка учнівських творчих робіт «Наш пошук і творчість тобі, Україно!», двоє учнів тримають прапор України, привезений з АТО волонтерами, з підписами та побажаннями учням від воїнів.

Ведучий Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське.

Ведучий На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!

Ведучий : "Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. 

Ведучий : Лінійку до Дня Гідності та Свободи  оголошую відкритою.

(звучить Гімн України)

Ведучий : Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного  та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Ведучий : Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Документ планувалося підписати на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Люди, обурені рішенням уряду України, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію назвали "Євромайданом".

Ведучий . Революцію було названо Євромайданом, але цей термін передавав її суть тільки до ночі з 30 листопада на 1 грудня, коли за наказом українського режиму протестувальників розганяв спеціальний підрозділ «Беркут». З цієї ночі Майдан перетворився на Єврореволюцію — боротьбу за людську та національну гідність громадян України. Дуже вдало сказано, що, шукаючи Європу, ми знайшли Україну.

 Ведучий . Єдиний символ Революції гідності – прапор України. Єдиний духовний помічник – національний гімн. Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості. «Україна – це територія гідності і свободи»

Учень 1. Україно, моя ти єдина!

 Київ – місто, це гідності дім

Тут зібралась твоя вся родина

 І мільйонів сердець чути тут гучний дзвін

Ми – сини твої, доньки й онуки

Нас одна лиш поєднує ціль-

Жити в вільній, прекрасній країні,

 Європейські закони хай панують у ній

Бо давно ми всі є європейц

І Європа в душі є у кожного з нас

Ми не хочем терпіти наруги

Хай найшвидше настане довгожданий цей час!

  Та ми усі від Бога люди.

 Живем надіючись, не боючись.

 Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,

 Як наш народ топтали, сміючись?

Ведучий : Сьогодні ми відзначаємо дванадцяту  річницю Помаранчевої революції та третю річницю Євромайдану. Події Помаранчевої революції осені-зими 2004 року стали життєстверджуючим вогнем української нації. Серця українців з різних куточків багатосльозної країни почали вистукувати в унісон: "Разом нас багато, нас не подолати". Майдан кликав: "Усі, хто вірить в Україну, вперед!".Тепер ми живі, як діти своєї Батьківщини, і житимемо, допоки будемо вірити і творити правду.

Ведучий : Шановна шкільна громадо! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події для нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Учень Майдан повстав,

Майдан гудів…

На подвиг і відвагу

І з міст, і з сіл, і звідусіль

 Ішов народ під стягом.

І революції ступні

 На чорнозем ступали.

У церкві кожен дзвін дзвенів,

 Щоб чули всі і знали

Учень. В серцях горить одна мета,

 Щоб в вільній Україні,

 Де поля смужка золота

 З’єдналась з небом синім,

 Воскресла воля, щезнув пан,

 Щоб у новій країні

Громадянин майбутнє мав

–       Старий, студент, дитина

Ведучий. На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси.Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...

Ведучий Так на Майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна. Для України це найголовніша, найпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна.Але віднині небесне воїнство поповнилось ще однією сотнею. Небесною сотнею.Герої не вмирають!

Ведучий : Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну Україну. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Ведучий: Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв у наших серцях. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої єдиної України   (Хвилина мовчання)

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

Учениця: Запали свічу… нехай засяє тихий вогник у душі твоїй.

І солдат, що смерть прийняв, хай знає,

 Що він буде жити в пам’яті людській

. Запали свічу і віднайди хвилину,

 Погляд свій на зорях зупини.

Помолися Богу за чиюсь дитину,

 Хай до неба линуть молитви…

Запали свічу і помолися тихо,

 За усіх, хто згинув в полум‘ї війни.

 Їхня смерть спиняє люте лихо,

Щоб ми жили́- загинули вони…

 Запали свічу, знайди хвилину…

Ми дякуєм вам, хлопці, за життя, 

Ми дякуєм вам, хлопці, за свободу. 

Пробачте нас. Пішли ви в небуття, 

Та більше не повернетесь додому…

Ви йшли за нас, ви йшли на вірну смерть, 

Ви не боялися нікого і нічого. 

Ви захищали своїх мам, жінок, дітей, 

Ви знали що ви робите й для чого.

Хто міг подумати, що трапиться таке, 

Хто міг подумати, що в мирную годину

підуть батьки ховать своїх дітей, 

Які стояли на Майдані за Вкраїну.

Небесну сотню прошу вшанувати, 

Небесній сотні дякувать до скону. 

Це те найменше, що ми можемо віддати, 

Щоб ви відчули, як склоняємось до долу.

Вас пам’ятати будемо завжди, 

Із вами будемо боротись за країну. 

За ту країну, де нема брехні й війни, 

За нашу й вашу мирну Україну…

Ведучий По країні вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, будуть зведені пам’ятники, відкриються музеї. А ще ми  маємо піклуватися про тих, хто залишився без найдорожчих людей… Без своїх дітей та батьків, сестер та братів, чоловіків і дружин, рідних і друзів… І щоразу, при кожній нагоді, не залишати їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них. Вічна пам’ять героям«Слава Україні! Героям Слава!»

Ведучий . Революція 2013-2014 років це не протистояння Заходу й Сходу, не протистояння України й РФ – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти

По черзі виходять школярі з свічками

Учень . Я бачила гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Учень Ми бачимо матерів, жінок, коханих, які відпускають своїх чоловіків на захист України. Ми бачимо жінок, які воюють.

УченьМи бачимо волонтерів, які, завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу створили армію України, якої уже майже не було.

 УченьМи бачимо робітників заводів, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння. Ми бачимо наших учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ.

 УченьМи теж своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження , відвойовування миру

Ведучий . Що є негідно? Негідно – роздягати людину на морозі. Негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати. Негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають. Негідно – зневажати народ, частиною якого є ти. Подумай про це. Україна заплатила і продовжує платити надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти

Ведучий : І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану  розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів...

Ведучий Нашу з вами свободу і незалежність відстоюють земляки : Кондра Олександр, Шелюг Олександр, Кузнєцов Дмитро.

Ведучий: Сьогодні ми хочемо також подякувати й тим, хто повернувся з цього пекла – війни

   

Учень Небо падає. Не мовчи,                     

мільйони нас, ми спіймаєм.                                         

Скільки вистачить сил –кричи.

Нехай кожен у світі знає:

в Україні страшна біда,

земля рідна реве від болю.

Почалася кривава війна,

Україна стає до бою.

Україну мою рятуй!

Хто б не був ти на цьому світі.

Від палючих російських куль

в сиру землю лягають діти.

Світе, милий, допоможи,

об’єднай свою дужу силу,

Батьківщину нам збережи!

Україну навік єдину.

Небо падає. Не мовчи,

мільйони нас, ми спіймаєм.

Скільки вистачить сил –кричи,

нехай кожен у світі знає.

Учень . Україна -Єдина країна

Не шматуйти іі не трясіть

Ми не Захід І Схід ми родина

Ми не Північ і Південь ми рід!

 Вчитель: Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля держава – вільна, незалежна, осяяна сонцем Україна. Ми частинка народу. Без нас, без усіх нас немає ні народу, ні історії. І нам творить нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Ще в І столітті н.е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Україна як мати благословляє своїх дітей на праведний шлях і захищає їх оберегами.

Ведучий Дай, Боже, нам миру в країні, Де пишно калина цвіте, Дай сонця моїй Україні, Що гідно в майбутнє іде. Дай, Боже, в любові зростати Малим громадянам її, З добром в майбуття крокувати І жити в єдиній сім’ї.

 Ведучий: Ви, діти – майбутнє української нації, і від вас залежить майбутнє нашої країни. Не коріться ворогу, ніколи не ставайте на коліна перед сильнішим. Гордіться вашими знайомими, рідними, нашими воїнами-патріотами, які захищають рідну землю від сепаратистів та російських окупантів. Вкладіть і свою часточку у благодійну акцію допомоги українським солдатам. Адже ви допомагаєте, насамперед, собі, щоб жити у вільній, єдиній, щасливій Україні.

 Ведучий  Лінійку до Дня Гідності і Свободи України оголошую закритою.

Ведучий  А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!

Пісня Н. Бучинської «Моя Україна»

Учитель Хмиз А.В.

Виховний захід

«Пам'яті Бабиного Яру»

Мета: розкрити суть трагедії Бабиного Яру, пояснити її вплив на долю людства, формування історичної пам'яті сучасників, викрити людиноненависницьку політи­ку нацизму, формувати в учнів усвідомлення того, що мир, життя і злаго­да між людьми — найвищі на землі цінності.

Обладнання: монтажі, фотографії загиблих воїнів-фронтовиків, книж­кова виставка, плакати «29 вересня 1941 року», «6 листопада 1943 року», «28 жовтня 1944 року», «9 травня 1945 року».

Використано: звукозаписи музичних творів В.А.Моцарта, пісні О.Розенбаума, поезії М.Рильського, Л. Костенко,  П.Тичини та ін.

1 читець

Вам, полеглим не на полі бою і не зі зброєю в руках,

вам позбавленим можливості захищати і захищатися,

вам, загиблим безвинно і безглуздо.

2 читець

Вашим книгам, які ви не встигли написати,

Вашим симфоніям, які не встигли пролунати,

Вашим відкриттям, які ви не встигли зробити,

3 читець

Вашим нерозкритим талантам і здібностям,

Вашій нерозтраченій любові і нездійсненним мріям,

Вашим життям, які ви не встигли прожити –

Ми присвячуємо цей захід.

4 читець

В сирій землі присипані, не в гробі,

Всі впереміш, без будь-яких познак,

Тут, може, вбиті в матерній утробі Нові Ейнштейн, Спіноза, Пастернак.

Цвіт найдорожчий страдниці Вкраїни

Разом з євреями отут упав

Ведучий Українська та світова спільнота у вересні 2016 року відзначатиме 75-ту річницю початку подій у Бабиному Ярі, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей

Ведучий У цей день 1941 року нацисти знищили в Києві десятки тисяч громадян, мешканців міста, більшість з яких були євреями. Серед невинно закатованих були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру пере­вершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія мину­лої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир.

Ведучий.Бабиним Яром називали кручі на околицях міста. Одні казали, що тут колись правив воєвода Бабій, тому за його прізвищем назвали яр; інші стверджували, що до 1917 року там стояв маєток поміщика на прізвисько Баба; треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжина ярів досягала 3,5 кілометра. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів.

Ведучий 19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війсь­ка залишили м. Київ. У цей же день німецькі війська вступили в місто.І почали свою криваву тризну. Ввели свій страшний закон і порядок.

Ведучий. По місту було розклеєно більше 2 тисяч оголошень. Паралельно поширювалася дезінформація про перепис і переселення євреїв. Більшість залишилися в місті євреїв - жінки, діти і люди похилого віку (доросле чоловіче населення було призвано в армію). Були зібрані також і представники деяких інших національних меншин

Ведучий Смерть і насильство приніс німецький «новий порядок». Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цига­ни,— їх знищили вже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. 28 вересня в місті з'явились оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук'янівського цвинтаря.

Звучить пісня О. Розенбаума «Долгая дорога лета»

Ведучий Багато хто здогадувався, що Бабин Яр — це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь. Це була страшна дорога смерті. Дорога по якій ішли приречені. Дорога в небуття

Ведучий В кінці вулиці створили пропускний пункт, все що за ним відбувалося було невидимо з боку. По черзі туди відводили по 30-40 чоловік, де у них відбирали речі і примушували роздягатися. Після цього поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному краю розташовувався кулеметник. Постріли спеціально заглушалися музикою і шумом літака, що кружляли над яром. Після того як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх засипали землею. 

Ведучий Більшість людей не могла повірити, що їх розстріляють. Навіть тоді, коли їх проганяли через стрій, навіть тоді, коли їх били регочучі фашисти. Вбити таку кількість людей? Навіщо? Яка сила, яка міра злоби може довести людей, до звірячої розправи? Адже жоден звір, навіть найлютіший, не знущається зі своєї жертви так, як людина з людини... Звір хоче їсти, захистити своє дитинча, садизм йому незнаний. А тут люди били малих та немічних без всяких на те причин, цькували собаками, примушували лягати на трупи раніше розстріляних, вкладали їх штабелями і добивали вистрілами в потилицю. Невже у цих нелюдів не защеміло серце, від криків збожеволілих від страху людей, не здригнулася рука від благаючих дитячих голосів: « Не вбивайте…»

Звучать твори Вольфганга Амадея Моцарта.

Ведучий За два дні 29-30 вересня 1941 зондеркоманда 4а та Київського куреня української допоміжної поліції розстріляли в цьому яру 33 771 осіб - практично все єврейське населення Києва.Подальші розстріли євреїв відбулися 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941, за цей час було розстріляно близько 17 000 євреїв.

Ведучий. Восени 1943 року війська 1-го Українського фронту по­чали форсування Дніпра. Гітлерівці чинили шалений опір, але їхню оборон­ну лінію «Східний вал» було прорвано. У Битві за Дніпро і визволення Києва прославилися воїни багатьох національностей.

Ведучий. 6 листопада 1943 року багатостраждальний Київ було ви­зволено від нацистських загарбників.Розорене,  змучене, але не поставлене на коліна місто зустрічало своїх визволителів.

Ведучий У ті дні Павло Тичина писав:

Ти — наша честь, і гордість, і краса.

Як голуб — ніжний, гострий, як коса.

Ти — наша слава, помста за руїни,

Ти — невмируще серце України.

Ведучий. Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, ма­сових розстрілів, душогубок, убивств.

Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей,

Чи міг би залишитися на світі

Незнищеним хоча б один єврей?

То в кожнім іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг

Ведучий Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку.

Ведучий Майже ЗО років чекав свого часу пам'ятник жертвам у Бабиному Ярі. Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на на­півправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності вели­ка київська трагедія стала відома широкому загалу.

Ведучий Поетеса Ліна Костен­ко писала:

Гілку показали на вербі.

Широко руками розвели.

Кажуть люди: десь тут у долині

Всі живцем закопані були.

Тут Одарка, невсипуща мати,

Миротвориця дитячих чвар.

Тут Лаврін, прислів'ями багатий,

І Кривенко, сивий чоботар.

Тут Юрко і чорноока Хана,

Всі малі товариші мої.

Тут земля, а в ній глибока рана,

Не чіпайте, боляче землі.

Ведучий У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі -приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва

Ведучий. Для багатьох народів незалежна Україна стала батьківщи­ною. Мир і злагода — це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам'ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу

Ведучий Нині Бабиного Яру фактично немає, його зрівняли із землею. Тут проклали дороги й трасу метрополітену Дорогожичі, телевежу, спорткомплекс, побудували житлові квартали, розбили парк. Лише верхів’я урочища Бабин Яр у межах вулиць Дорогожицької, Мельникова, О. Теліги та Оранжерейної залишилося незабудованим — як свідчення трагедії світового масштабу, місце історичної пам’яті.

Ведучий. Річниця трагедії Бабиного Яру завжди була й залишається приводом не тільки згадати про жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму, що стали взірцем взаємоповаги між народами, прикладом духовного подвигу заради порятунку життя людей

Народе, що дав геніїв великих,Народе, що несеш із світових глибин

Високий чесний дух серед обмовин диких,

Низький тобі уклін!

Нас хліб живив один, одні поїли води,

Ділили, як брати, ми радість і печаль.

І нам за землю цю, за цвіт її свободи

Життя віддать не жаль.

Нас не зломить повік, бо ми не поодинці,

А попліч ідемо крізь темряву негод...

Не умирать, а жить, євреї, українці!

Нехай живе народ!                                                           М. Рильський                    

Ведучий Ми маємо пам’ятати трагедію Бабиного Яру. Ми маємо молитися за безневинно убієнні душі. Лише наша пам’ять може заспокоїти їх.
Ми маємо пам’ятати Бабин Яр для того, щоб така трагедія не повторилася. Ми – Люди !

Виконується Гімн України.

Учитель Хмиз А.В.

Урочиста лінійка присвячена 73-річиці визволення нашого краю від фашистських загарбників

Мета:
1.Знайомство з героїчними сторінками історії нашої країни, нашого села . 
2. Формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його героїчного минулого. 
3. Виховання ціннісного ставлення до суспільства і держави. 
4. Виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності. 
5.Формування і розвиток на прикладі подвигу людей старшого покоління мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни. 
6. Виховання любові до рідної країни та своєї маленької Батьківщини

 Ведучий .

Ось вже 73 роки несемо ми квіти до могил загиблих

Несемо з вдячністю в серцях.
Ми пам’ятаємо про тих, хто не вернувся з битви
Ми думаємо про вас, хто серед нас, живих.
Ми будемо за вас свій отчий край любити
І на землі своїй лишати добрий слід.

Учень  Вставай народ! – почули клич землі

Солдати воїни дорослі і малі.

Один за одним йшли батьки й сини

Дорогами священної війни.

 Учень  В боях жорстоких проливали кров

За річку Ворсклу й сонячний Дніпро,

За кожне місто, кожнеє село,

За все, що на землі росло.

За усмішку малят, за світлий клас,

За мир, за щастя кожного із нас.

 Учень  Вони ішли заради Перемоги

Бажаючи угледіть край війни,

Але в диму губилися дороги 

І додавалось людям сивини.

Вед Щороку  22 вересня  в села  Крута Балка, Дудки Гай , Вільний Степ   відзначають знаменну дату-день визволення сіл від німецько-фашистських загарбників. 

Вед __73_ роки. Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не зникає пам'ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв із сторінок книг; її мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

Вед    Тим, у кого в 20 на скронях з′явилась сивина,

Тим, хто своїми руками борони тягав,

Тим, хто колгоспи з руїн піднімав,

Тим, хто сам дітей рятував,

Тим, хто переніс лихоліття війни,

Це свято присвячуємо ми.

Вед Минають роки, відлітають у вічність…Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат,  прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей. Все далі відходять грізні роки  Другої світової  війни. Але не згасає пам′ять  про тих, хто приніс  на плаху  Великої Перемоги своє життя.

Вед Для більшості наших співвітчизники війна розпочалася 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На українських землях війна тривала 1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року

УченьПам'ять, стій! Зупинись на хвилинку.

Серце замри…

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим!

   Учень Війна назустріч молодому дню.

Із гуртком, із брязкотом котилася.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась

Вед Весь народ піднявся на захист Вітчизни. Країна перетворилася на величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом розбити ворога, вигнати його з рідної землі, знищити фашизм. Чудеса мужності, стійкості і героїзму виявив наш народ!

Вед Нема такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав, що він захисник рідної землі, народу.

 Вед У війни не жіноче обличчя…Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

Учень  Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де взривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

Вед А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

Вед Матері виховували своїх синів, щоб ті рясно засівали ниву, плекали хліб та трудилися на землі. Не судилося – більшість із них не повернулися з фронтових доріг. Проте мамине серце крізь роки пронесло надію і віру в те, що хоробрі воїни все ж таки повернуться до рідної оселі.

Учень  Давно минула вже війна,

А мати все в тривозі.

За хвіртку, вийшовши, вонаСтоїть на порозі. 

Огляне поглядом смутним

Весняні далі сині:

Живуть надії в ній, як сни,

Живуть іще понині.

Пожовклу карточку вона

Погладить в самотині

І ні сльозинки на очах –

Згоріли у журбині.

Знудилось серце і душа –

Життя не вернеш знову,

Нема до кого поспішать,

Ні з ким вести розмову,

Надія матері – сини –

Не повернулись з бою.

Тож скільки років од війни

Живе вже самотою.

І все виходить на поріг

В журбі, в плачі німому,

Чекає серцем із доріг

Вед Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо   солдатських вдів.. Паморозь лягла на  їхні  скроні, роки поорали зморшки на їх   обличчях, але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами,   солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір

Вед Багато  наших односельців   пішли на війну і не повернулися. Вони знайшли спочинок в Польщі, в Німеччині, в Росії, і на Україні. Золотими літерами вписані  360  прізвищ  односельців  в книзі «Пам’яті».

Вед Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми воїнів нашого села.

Учень  Чиї б серця забуть змогли

Тих, хто у тяжку годину,

У грізних битвах полягли

За нашу рідну Україну?

Вед: На території села є пам’ятник  загиблим воїнам , який розміщений в центрі села, біля школи.  . Він був збудований у 1967 році.  По бокам могили встановлено дві стели. На них викарбувані прізвища загиблих земляків  .

Учень Стоїть обеліск, і на нім імена,

Які вкарбувала священна війна.

Стоїть обеліск над печаллю могил,

Бійців з Придніпров’я і з галицьких сіл.

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця дуже довгі літа

Земля українська в собі пригортає.

Вед.Ми йдемо до могильних плит, щоб віддати данину вдячності, проголосити клятву вірності, вклонитися низько подвигу старшого покоління.

Учень Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята,

Тепер уже були б із них орли!

Схилися над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

Учень Іх  прийняла війна, лишивши списки

Загиблих в праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски.

В гранітнім каменнім строю.

Учень Їх імена на мармурі куто,

На граніті, металі,

Щоб кожен їх знав,

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

І безвісті ніхто не пропав.

 Вед  Уклонімося тим, хто поліг у бою,

Хто прикрив рідну землю собою.

Свято мужності й радість велику свою

Розмішало живою сльозоюВшануємо   пам′ять  полеглих хвилиною мовчання.

                                                ( Хвилина мовчання)

Учень Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Вед Обеліски. пам′ятники..скільки їх?  Але чому немає пам′ятника жінці, що й досі чекає з війни сина, вдовам, жінкам високої краси, вірності, які виконали останній заповіт чоловіка-вивели в люди дітей. Саме вони, затамувавши горе й біль, відбудовували зруйноване, виховували своїх дітей-продовження нашого українського роду.

Вед Перед могилами наших дідів і  прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам життя, мир, розгромили ворога і захистили нашу землю ми обіцяємо любити Україну, своєю прайею і вчинками зробити її сильною, багатою і квітучою.

 Вед  Ми не бажаємо війни!

Хай над містами і нивами

Сіяє сонце з вишини,

Щоб ми росли щасливими!

Учень Живіть собі без кривди, без тривоги,

Свободою втішайтесь, як орли,

Та честь дідів не затопчіть під ноги,

Щоб ваші діти вас не прокляли.

Вед Ми, молоде покоління 21 століття, вдячні всім, хто захищав нашу рідну землю від ворожих військ, хто ставав на захист Вітчизни за першим її покликом! Ми пам′ятаємо про те, що це саме Ви свого часу подарували нам мирне майбутнє і усвідомлюємо, що тепер наше завдання- забезпечити Вам гідне сьогодення. Бажаємо Вам  здоров′я, довголіття і добробуту

                                                                  Учитель Хмиз А.В.